Крім націоналістів, політичні сили, що скоріш за все сформують склад нової Верховної Ради, мають туманне уявлення про потрібні економічні реформи
Політичним силам, які пройдуть до Верховної Ради за результатами голосування 26 жовтня доведеться формувати коаліцію – яка, в свою чергу, формуватиме уряд. Доведеться йти на компроміси, в тому числі й щодо своїх економічних поглядів, та шукати спільні з іншими партіями точки дотику. Казус тут в тому, що і на сьогоднішній день достеменно цих поглядів виборці не знають. Головною темою виборчої кампанії виявилися події на Донбасі, відбиття зовнішньої агресії. Що цілком зрозуміло – політики звикли апелювати до найгостріших, найболючіших тем. Проте варто все ж уважно придивитися на які саме реформи готові піти політичні гравці, які невдовзі займуть місця під куполом українського парламенту.
В своїй економічній програмі "Блок Петра Порошенка пропонує "жити безбідно". А для цього - подолати корупцію, реформувати правоохоронні та антимонопольні органи, зробити акцент на підприємництві та іноваціях. Хоч треба відзначити, що у публічних виступах представники Блоку Петра Порошенка значно більше апелюють до проголошеної "Президентом" "Стратегії-2020" як до програмного документу. Це, нагадаємо, план реформ, кінцевою метою яких є подання заявки на вступ до Євросоюзу. План масштабний і дуже амбітний але не до кінця покроково виписаний. Для Петра Порошенка та його партії реалізація "Стратегії" стане тестом на успішність всієї каденції.
Економічна програма Радикальної партії Олега Ляшка цілком відповідає "радикальному" іміджу свого лідера. Чи можна серйнозно ставитися до обіцянки анулювати в односторонньому порядку всі борги України перед Росією, та вімовитись від забов'язань за зовнішніми кредитами? Питання риторичне. Популізм Олега Ляшка сягнув крайньої межі. Що, втім, вже не дивує.
"Батьківщина" заявляє про підтримку вільного підприємництва, зменшенні податків, та, як і Радикальна партія, робить акцент на селі, яке є "колискою всього українського". Може навіть скластися враження, що Юлія Тимошенко відмовилася від притаманного їй ледь не соціалістичного підходу до економіки.
"Дорожня карта" реформування України від "Народного Фронту" виписана в Угоді про асоціацію з ЄС - так сказано в програмі цієї партії. При цьому, за думкою політичної сили Яценюка-Турчинова, Україна сама має обрати для себе "точки росту" в економіці, зокрема сільське господарство. Йдеться в програмі і про необхідність демонополізації ринків та розвиток малого і середнього бізнесу. Насправді головна принада "Народного Фронту" - це перебування на прем'єрській посаді Арсенія Яценюка. І від партії, на чолі якої знаходиться людина з репутацією фахового економіста, можна було очікувати більше детального розпису покрокових економічних реформ.
"Самопоміч" судячи з усього є найбільш ліберальною партією на цих виборах. В її програмі - стандартний перелік заходів, покликаних пожвавити українську економіку - демонополізація, спрощення умов ведення бізнесу і т.д. Разом з цим від неї віє наївним романтизмом, пов'язаним очевидно з тривалим досвідом реалізації деякими представниками "Самопомочі" грантових проектів західних фондів. Виписано все дуже правильно, але часом не до кінця зрозуміло.
"Сильна Україна" у своїх поглядах на економіку затрималася в минулому десятилітті, тому що відверто відстоює інтереси промисловиків та великого бізнесу. Окремо слід відзначити бажання обмежити імпорт готової продукції в Україну, що позбавить споживачів вибору, а звиклі до монопольного статусу великі приватні підприємства - нормальної конкуренції. Залишається лише розвести руками перед таким неприхованим лобізмом та намаганням захистити свої власні інтереси начебто "сильних українців".
Конкретикою відрізняється економічна програма "Свободи", що й природньо, оскільки вона є по суті єдиною ідеологічною політичною силою серед тих, які проходять до парламенту. Власне, "свободівці" нічого в ній і не змінювали спеціально під ці вибори. Якщо політичній площині ВО "Свобода" є класично націоналістичною, то в економіці - це скоріше соціал-демократи. Можна сказати навіть, що "Свобода" сповідує "народний соціалізм" скандинавського зразка. Йдеться про поверенення державі контролю над стратегічними підприємствами, деолігархізацію, боротьбу із приватними монополіями, відмову від ідеї вільного продажу землі заради довгострокової оренди із правом успадкування.
Висновок з цього огляду такий - в програмах політичних партій, за поодиноким виключенням, не говориться українцям правди про те, що під час економічних реформ доведеться пережити складний період. Наступний уряд - це уряд "смертників", а парламентська коаліція повинна формуватися з сил, готових до рішучих кроків, та готових принести в жертву свій рейтинг. Саме навколо цього і доведеться домовлятись.
Політичний експерт Віталій Бала відзначив, що виборча кампанія не стала змаганням програм, тим більше економічних, між якими б виборець вибирав найкращу: "Замість голосування за найкращий шлях виведення України з кризи, все скотилося до емоцій, конфлікту з Росією тощо. Це найпростіший шлях мобілізації прихильників", - зауважив він.
Віталій Бала також вважає численні обіцянки, які роздають партії, популізмом: "Зрештою, майже всі учасники виборів вже були при владі. Хто заважав їм реалізовувати те. що сьогодні написано в їхніх програмах"?
В оприлюднених економічних поглядах партій дійсно бракує механізмів реформ, які б були зрозумілі звичайному обивателю. Виключення становить ВО "Свобода" як політична сила з ідеологічною програмою, в тому числі в тому, що стосується економіки. Її програма не є, все ж таки, лише набором лозунгів, а й включає в себе конкретні розроблені законопроекти для реалізації.
Чи "звариться" з таких різних інгредієнтів коаліція, яка буде усвідомлювати свою відповідальність перед країною, і не потоне у торгах за посади? Хочеться вірити в краще. Зрештою, у майбутніх депутатів має спрацювати інстинкт самозбереження - якщо реформ не буде, вони до закінчення своїх повноважень не допрацюють, суспільство цього вже не дозволить їй.
3 
79692
Коментарі