
Кліше про те, що Україна розділена на дві частини (прозахідну та проросійську) - це частина інформаційної підготовки Росії до нинішньої війни.
Таку думку висловила письменниця Оксана Забужко під час виступу в рамках 12-ї зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії.
"Десять років чи більше, відвідуючи форуми чи займаючись перекладами, я бачила, як на Заході сприймали Україну: мені одразу казали "так, ми все знаємо про вас. Україна – це розділена країна, половина є прозахідною, інша половина є проросійською". Це відоме кліше – ви могли більше нічого не знати про Україну, але точно чули, що це розділена країна. Насадження цього кліше – частина інформаційної підготовки Росії до нинішньої війни, насадження стереотипу про Україну як про майже неіснуючу, розколоту країну. Є ще багато пропагандистських трюків, котрі ми не помічали.
У березні 2014 року, коли увага світу була зосереджена на анексії Криму, в дні так званого референдуму в Росії сталася ще одна важлива річ. Російський парламент прийняв закон, що подовжував строк секретності документів ВНК, НКВС та КДБ, виданих з 1919 по 1991 рік. Думаю, це найкращий доказ того, що ті ж самі техніки застосовуються і досі. Ми всі – жертви інформаційної війни, що триває останні 20 років.
Власне, федералізації, якої зараз вимагає Росія, передувало розчленування українського інформаційного поля. В країні немає жодної газети, яка б покривала усю країну, від Ужгорода до Донецька. Є регіональні видання, регіональні канали. Нам довелося битися у війні, маючи націю, яка майже нічого не знає про себе через таку викривлену подачу того, чим насправді займалося українське суспільство останні 15 років.
У цій війні на кону стоїть не те, чи штовхнуть Україну знову у російську сферу впливу. Навіть не те, чи вдасться Кремлю розділити та розколоти ЄС так же, як він намагався зробити з Україною. На кін поставлено ключове для усієї нашої нації питання – у ХХІ сторіччі, та, можливо, навіть у наступному. А саме – до якої межі можна маніпулювати суспільством?
Коментарі