48 дуже незвичних ікон уперше представили на виставці у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. На образах із приватної колекції хмельничанина Олександра Чернова святі зображені із елементами національної символіки – у вишиванках, зі стрічками і вінками із квітів. Назвали експозицію "Народна ікона Поділля".
"Багато людей цікавляться цією виставкою. Вона є особливо актуальною у теперішній тяжкий для України час. Через війну зупиняються святкування і виступи. Але ми хотіли, щоб ця виставка відбулася. Бо тут людина ніби очищається, споглядання образів дає мир і спокій душі. А ще створює дуже добрий, теплий настрій", - розповідає заввідділом науково-просвітницької роботи музею, куратор виставки Віра Стецько.
За її словами, ці ікони були створені переважно народними майстрами для домівок. Хоча є і образи із храмів.
"Чим добра ця колекція – вона дає змогу працювати з таким явищем як подільська ікона. Адже раніше не було зацікавлення в народній іконі. Тому подільська ікона, де працювали народні майстри, була менш досліджена. Серед науковців говорили про гуцульську, львівську, волинську ікони. Одна ікона не справляє враження, а от колекція дає можливість сприймати ці подільські ікони як явище у загальному контексті розвитку іконопису України", - наголошує Віра Стецько.
Хронологічно образи обмежені ХVIII- початком ХХ століття. Є ікони як на полотні, так і на дошці.
Мистецтвознавець також зауважує, що багато ікон були викинуті та знищені у радянський час. Але деякі вдалося врятувати, вони потрапили у музеї та у приватні колекції. Хоча навіть врятовані не завжди приймали до музеїв.
"Колекціонер згадував, що коли у 80-х приносили до Хмельницького музею одну з ікон, музей не прийняв її. Бо науковці більше звикли до академічної ікони. Народні майстри знали канонічну ікону. Але не маючи відповідної освіти, малювали "на своє відчуття", - пояснює кураторка виставки. – "Головне для самоука було добре відтворити лик святого. Наприклад, ікона, де Святий Юрій-Змієборець вбиває дракона. Дракон зображений у вигляді птаха, ворона – так, як собі його уявляв сільський маляр. У народній іконі є введенння образів простих людей. Святі Катерина, Варвара – це типажі українських дівчат. Вони заквітчані стрічками. Або Свята Параскева-П'ятниця – це українська дівчина, круглолиця, чорноока. У неї у волосся вплетений віночок з квітів. Святий Миколай – це звичайний дідусь. Народний майстер брав героїв із життя. Тому вони такі щирі, світлі, теплі".
Самоуки щедро розмальовували фон образів квітами. А також поєднували кілька сюжетів в одній іконі. Наприклад, святого Миколая, Богородицю і Розпяття.
"Щоб було красивіше і святковіше, народний майстер декорує ікону квітами Це проникнення барокко в народну ікону. А от вишиванки – це уже вплив неовізантизму, що характерно для початку ХХ століття, - зазначає Віра Стецько. - "Такі національні візерунки присутні уже у творчості професійних художників. Їхні роботи зазвичай підписані та датовані".
Виставка діятиме до вересня. Для дорослих вхід коштує 8 гривень, для дітей – 5.
6 
79692
Коментарі