14 листопада в Новозаводському суді Чернігова відбудеться третє слухання за позовом 82-річного краєзнавця Герарда Кузнецова. Він судиться з видавцями книги "Слідами Чернігівського підпілля", що побачила світ цього року. Головним відповідачем виступає її автор, бібліограф Людмила Студьонова.

Від зустрічі Герард Кузнецов відмовляється. Відсилає до свого адвоката. По телефону відповідає на кілька запитань.

— У книзі йдеться, що я служив нацистам. Це наклеп, — викладає причини позову чоловік. — Студьонова ще за радянських часів намагалася мене обмовити. У 1970-х парторганізація й товариство охорони пам"ятників доручило мені дослідити період окупації. Створили комісію з 12 осіб. До неї ввійшла й Людмила Студьонова. Мене в обкомі попередили: за кожну неточність відповідатимеш партквитком. Я працював і в архіві, і з очевидцями. До семи груп, про які знали, додалося ще 15. Я їх знайшов. У більшості їхні командири були безпартійні. Я про це чесно написав. А Студьонова стала скаржитися на мене, що я не роблю акценти на керівній ролі Компартії. Вона пішла з комісії. Писала на мене кляузи. Мовляв, я жив на окупованій території, в армії не служив. А я ж мав усі довідки. Мене прискіпливо перевіряли. Я ж потім працював з іноземцями в "Інтуристі".

2005-го Герарда Кузнецова міськрада назвала Почесним громадянином міста. Того ж року він видав книгу мемуарів "Растерзанный Чернигов, или Юность, опаленная войной". Гроші з її продажу хотів витратити на пам"ятний знак розстріляним фашистами чернігівцям.

— То після виходу книжки Студьонової мою ніхто не купує! На вулиці знайомі не вітаються, — обурюється Кузнецов. — У суді я вимагаю 200 тисяч гривень матеріальної компенсації та 100 тисяч — моральної.

Оскільки Людмила Студьонова не може приїхати до суду, її свідчення записали на відео

За автобіографічними публікаціями Кузнєцова, у 7 років він переїхав із матір"ю з Вологди до Чернігова. Із весни 1942 до серпня 1943 працював на меблевій фабриці. Приєднався до підпілля. Потім утік до партизанів. У квітні 1944-го через хворобу повернувся до визволеного Чернігова. У червні його направили на 1-й Український фронт.

Кузнецов закінчив Київський інститут іноземних мов. Працював завідувачем агентства "Інтурист" на Чернігівщині. Дружина померла. Донька живе в Росії.

Автор книги "Слідами Чернігівського підпілля" 65-річна Людмила Студьонова запрошує поговорити вдома. Зустрічає на інвалідному візку.

— Через поліомієліт все життя на милицях, — каже жінка. — П"ять років тому відчула, що вже не можу ходити на роботу. Директор запропонував працювати на півставки вдома.

Людмила Валентинівна закінчила Московський інститут культури. 42 роки пропрацювала в обласній науковій бібліотеці ім. Короленка. Очолювала краєзнавчий відділ.

Інформацію про Герарда Кузнецова почала збирати 1990-го.

— Бачила, що він публікує перекручені відомості про підпільні групи. Виникли сумніви щодо його воєнної біографії.

Книжка Кузнецова "Край непокоренный" наштовхнула Людмилу Валентинівну на припущення, що її автор служив у німців.

— Кузнецов розповідає про 136-й охоронний батальйон, де були хлопці 25–26 років. Він же 1925 року народження, — веде далі Студьонова. — Без посилань на документи чи свідків описує уніформу, муштру, командира батальйону, ветерана Першої світової, австріяка, який ходив на протезі. Звідки такі подробиці? Відчувається щось особисте.

Упевненості Студьоновій додав вихід книжки Кузнецова "Растерзанный Чернигов, или Юность, опаленная войной".

— Я була шокована. Він пише, що влітку 1942-го за порушення комендантської години його арештував на вулиці поліцай. У чернігівському управлінні СД — служби безпеки — його допитували офіцери напідпитку. Відпустили, коли дізналися, що Герард — арійське ім"я. Розумієте, таке пишуть для людей, які нічого не знають про війну. СД — це страшна організація. П"яних там ніколи не було. Вийти звідти було неможливо. Хіба що дав розписку про співпрацю.

Показує зібрані документи.

— Ось довідка — немає підтверджень про службу Кузнецова в радянській армії. Ось відсутнє його прізвище в списку робітників меблевої фабрики за 1942-й рік. А це "листок по учету партизанских кадров". На кожного партизана був такий. А мені відповідають: Кузнецова на обліку не виявлено. Він пише, що 1943 року був нагороджений медаллю "Партизан Вітчизняної війни" ІІ ступеня. А в списках нагороджених його немає.

Під"їжджає візком до стільця. Бере книжку.

— Ось вона. Скандальна.

Перегортає сторінки. Розділ про Кузнецова називається "Живий труп. Майже за Л. Толстим".

— Аналіз документів дає підставу говорити, що він служив в одному з німецьких формувань, — зачитує жінка. — Боячись відповідальності, Кузнецов тікає з міста за місяць до визволення й потрапляє до партизанської групи Михайла Шукаєва. У травні 1944 року повертається додому. Далі починається нове життя — на Кузнецова впливають оперативники СМЕРШу (радянської контррозвідки. — "ГПУ"). Для подальшої співпраці з ним вони переписали біографію Кузнецова. Відтоді він — інформатор Чернігівського управління КДБ.

Людмила Студьонова не подаватиме зустрічного позову. Адвоката жінка не має. Оскільки вона не може приїхати до суду, її свідчення записали на відео.

Книга "Слідами Чернігівського підпілля" в магазинах міста коштує до 9 грн.

×