На початку XX століття заморожена свинина стала причиною австро-сербського конфлікту, що зрештою призвів до Першої світової війни.
Незалежна Сербія фактично була економічним додатком до Австро-Угорської імперії. Королівський дім Обреновичів панічно боявся зміцнення молодого Болгарського царства, а тому разом з Габсбургами намагався задушити болгар економічними санкціями. Поступово зовнішня торгівля Сербії була практично повністю переорієнтована на Австро-Угорщину, а основним товаром сербського експорту стала свинина, яка користувалася особливим попитом в угорських провінціях. Теплі стосунки двох країн закінчилися в 1903 році, коли короля Олександра Обреновича і його дружину Драгу вбили члени таємної організації "Чорна рука", яку пов'язували з російськими можновладцями.
Новий сербський уряд не тільки відновив економічні відносини з Болгарією, а й оголосив про створення митного союзу з колишнім супротивником.
Австро-Угорщина наступного ж дня заборонила ввезення сербської свинини. У Відні сподівалися, що рано чи пізно Сербія капітулює - і піде на поступки австро-угорському урядові. Потужний економічний конфлікт світова громадськість охрестила "свинячою війною".
В лютому 1906 року впливова німецька газета Vossische Zeitung повідомила, що Сербія вступила у таємний оборонний і, головне, наступальний союз з Чорногорією і Італією. Поки одні говорили про планувалася сербами військової агресії, а інші передрікали економічний крах і революцію, в "свинячу війну" несподівано вступив Лондон.
В жовтні 1906 року британський МЗС оголосив про відновлення дипломатичних зносин з Сербією і навіть запросив Петра I з королівським візитом до Лондона. "Дружба із Сербією миліша британським можновладцям за національну гідність. Сербський царевбивця готується до прийому в Англії ", - уїдливо коментувала американська New York Times.
За підсумками 1906-1907 років з'ясувалося, що Сербія не тільки не постраждала від економічних санкцій Відня, а й збільшила торговий оборот майже на третину. У жовтні 1908, побоюючись посилення сербського впливу в Боснії і Герцеговині, яка перебувала під тимчасовим контролем Австро-Угорщини, кайзер прийняв рішення про анексію цієї території. Через кілька тижнів австрійські солдати зайняли невеликий сербський острів на річці Дрині.
Незважаючи на ймовірність бойових дій, жодна зі сторін так і не зважилася відкрити вогонь по супротивнику. Ймовірно, позначилася невизначена ситуація на міжнародній арені, коли ніхто з точністю не знав, яку позицію в конфлікті займуть провідні європейські держави.
Існує думка, що в останній момент австрійський кайзер відмовився від бойових дій, отримавши сигнал, що Берлін не підтримає його у війні проти Сербії та Росії.
У 1909 році Белград і Відень підписали угоду, згідно з яким Австро-Угорщина зняла заборону на імпорт сербської свинини.
Через п'ять років, коли європейські монархи вже згрупувалися у військові блоки, 19-річний боснійський серб Гаврило Принцип відкрив вогонь по спадкоємцю австрійського престолу Францу Фердинанду і його дружині Софі, які гостювали в Сараєво. Тепер світову війну було вже не зупинити.
7 
35413
Коментарі