13 червня 323 року до н. е. у Вавилоні (сучасний Ірак) помер 33-річний Александр Македонський, великий полководець і завойовник, чия імперія простяглася від Середземного моря до Індії.
На початку 324 року до н. е. Александр переніс свій двір у Сузи (сучасний Іран), де весною влаштував пишне свято примирення Сходу і Заходу, відоме як Весілля в Сузах - масове одруження еллінської знаті і солдатів македонської армії з дівчатами перських благородних родин.
За задумом Александра, від цих шлюбів мало народитись нове покоління, яке успадковувало б його імперію, а діти від змішаних шлюбів звичайних солдатів мали поповнити імперську армію.
За 5 днів до початку походу на завоювання Аравійського півострова Македонський несподівано захворів і в лихоманці помер 13 червня 323 року до н. е., не доживши місяць до свого 33-річчя.
Аристобул згадує, що "царя охопила сильна лихоманка, яка супроводжувалася спрагою, котру він намагався втамувати вином, після чого став марити".
Далі автор описує тривалий жар, поступове погіршення загального стану Александра, що закінчився його смертю через 10 днів після бенкету.
Надпис на надгробному камені могили Олександра Македонського свідчить: "Цього клаптика землі виявилося досить для того, кому не вистачило Всесвіту".
Про розсудливість Македонського свідчать переклади з його виступів перед військовими.
- Отже, ми можемо рушити на схід. Які ще є пропозиції?
- Можна рушити на захід...
- Ні, це неможливо. Ми не можемо рухатися одночасно в протилежних напрямках.
- Тоді чому б нам не рушити на південь?
- На південь? Заманливо... Але ви упевнені, що саме на півдні ми зустрінемо супротивника?
Північ теж відпадає, тому що ми прийшли з півночі, і йти туди - значить відступати.
Таким чином, ми рухаємося на схід. Сонце буде сліпити очі моїм воїнам і вони не злякаються супротивника. Отже, на сході успіх нам гарантований!
2 
35413
Коментарі