Комунальні квартири були неодмінним еталоном повсякдення у Радянському Союзі. Це був простір, який мав власні закони життя. Втручання у власний простір зі сторони сусідів було неминучим. Мешканці комуналок мусили бути обережними та не давати приводів для підозр.
Особливо показовими для розуміння природи комуналок є спогади іноземців, котрі мешкали там. Пише Arzamas.
Наомі Маркус, США.
"Я приїхала в Москву в 1979 році вчити російську. Я жила в гуртожитку, але у мене було багато друзів, які жили у комунальних квартирах. Я часто ходила до них в гості, тому залишалася інколи ночувати. Головне, про що мене завжди просили друзі, — не розмовляти з сусідами. Мій акцент мене видавав, а друзі дуже не хотіли, щоб сусіди знали, що я американка. Я назавжди запам'ятала фразу, яку мені сказав один з моїх друзів: "Нас добре навчили боятися".
Зустрічаючись з їх сусідами в коридорі, я старалася тільки ввічливо кивати і посміхатися. І як можна швидше поверталася в кімнату своїх друзів: там я відчувала себе в безпеці. Похід в туалет було цілою пригодою. Мені всі ці заходи здавалися зайвими, але я не хотіла, щоб у моїх друзів були проблеми.
Впадало в очі, як люди намагалися перетворити в цих умовах свій, нехай навіть маленьке, простір. Кімнати виглядали, як маленькі палаци. Стіни були завішані красивими тарілками та східними килимами. Килими ще й допомагали в звукоізоляції: у тих квартирах було все чути.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Невідомі фотографії Ірини Пап: Фідель Кастро, торти і запорожці
Стівен Харріс, США.
"У 1995 році я приїхав у Санкт-Петербург викладати англійську. Мені був 21 рік. Спочатку я жив на околиці міста у звичайній квартирі, але мені хотілося бути ближче до центру — і дуже хотілося пожити справжнім російським життям та весь час розмовляти російською. Тому через півроку я переїхав у комунальну квартиру на Василівському острові.
У всіх моїх знайомих американців була в Росії одна і та ж проблема. У квартирах, де ми жили, було дуже багато предметів, які могли ось‑ось зламатися. З ними потрібно поводитися дуже обережно: наприклад, кран потрібно було повертати злегка, а ми його повертали з силою — і в той же момент ламали. Я так зламав багато речей. Я просто не знав, як з усім цим користуватися. Мені говорили, що я дурень, і все.
Звичайно, комунальні квартири були мені цікаві, багато в чому тому, що представляли радянську епоху, від якої в 1995 році я застав лише осколки. А оскільки я дуже цікавився радянською історією, для мене це було ідеальне місце. Справжня екзотика.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Як виглядали б західні бренди у радянському виконанні
2 
35413