Після швидкої капітуляції Франції та приниження, яке повторилося після Першої світової війни, можна було очікувати, що французи не сприймуть окупаційну владу нацистів. Втім, сталося не зовсім так, пише Ciekawostki Historyczne.
Французи порівняно швидко адаптувалися до нової влади. Особливу роль тут відіграв маріонетковий уряд Віші, та й загалом в Парижі ставлення до нацистської адміністрації було спокійним. Інтелектуали, котрі традиційно були очільниками рухів за незалежність, у випадку з приходом нацистів обрали нейтральну сторону (якщо навіть не прихильну). Не без причини, що Жан-Поль Сартр став членом руху опору за десять днів до визволення.
Існує навіть жарт про французьке підпілля до 1943-го року: воно було настільки таємним, що про нього не знали ні французи, ані німці. У ті часи діяли близько двадцяти підпільних організацій. Більшість з них були погано організовані та не мали доступу до боєприпасів, тому говорити про масові диверсії буде не зовсім коректно.
Тільки 27 травня 1943 року була створена Національна Рада Опору, яка із непостійним успіхом намагалася впоратися з десятками акцій саботажу. Сьогодні джерела повідомляють, що в момент встановлення Національної Ради Опору, французький рух опору включав 40 тисяч учасників.
Найбільш курйозний випадок серед діянь французького руху опору стосується Ейфелевої вежі. Тоді учасники роз'єднали кабелі у ліфтах, аби перешкодити Гітлеру піднятися на гору та насолодитися виглядом Парижа. Донині існують легенди, як настрашений Гітлер обрав заради свої безпеки сходи. Правда, однак, і інша: Гітлер без особливого жалю відмовився відвідати цей пункт своєї паризької подорожі .На прогулянку Парижем він витратив лише три години.
Ліфт у вежі був відремонтований лише в 1945 році, аби союзники та парижани змогли насолодитися виглядом вільного міста.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Париж півстоліття тому - фотографії
8 
35413