Запуск першого супутника, що став першим штучним небесним тілом, створеним людиною, був здійснений в СРСР 4 жовтня 1957 року. Перший американський супутник був виведений на орбіту - 1 лютого 1958 року.
Франція, одна з держав переможниць Другої світової війни, не могла залишитися осторонь "ракетної гонки", яка розпочалася. 1946 року, за рішенням Дирекції із розробок і виробництва озброєння, у Верноні була заснована військова лабораторія балістичних і аеродинамічних досліджень, основним завданням якої було створення перших французьких ракет. На кам'янистому плато в пустелі Сахара (в Алжирі поблизу кордону з Марокко) почалося будівництво ракетного полігону Хаммагір, який вважався одним з основних космодромів світу до демонтажу 1967 року. Призначався для пусків бойових балістичних ракет, відпрацювання елементів космічної техніки і запусків штучних супутників Землі.
26 листопада 1965 року з космодрому Хаммагір ракетою-носієм "Diamant" був виведений на навколоземну орбіту французький супутник "Asterix-1". Таким чином, Франція стала третьою країною, що самостійно запустила штучний супутник Землі. За рахунком вона стала шостою - оскільки після СРСР і США свої ШСЗ запустили ще Канада, Великобританія та Італія, але ці три країни використовували для запуску супутників стартові американські майданчики.
Відповідно до Евіанської угоди про незалежність Алжиру, 1967 року відбулася офіційна церемонія закриття космодрому Хаммагір (всього звідти встигли запустити 4 супутники). Устаткування космодрому було демонтоване і вивезене. Нині запуски здійснюються з космодрому Куру у Французькій Гвіані в рамках Європейського Космічного Агентства.
Дещо пізніше самостійні запуски супутників здійснили й інші країни: Австралія (1967), Японія і Китай (1970), Великобританія (1971). Деякі супутники, виготовлені в Канаді, Франції, Італії, Великобританії та інших країнах, запускалися за допомогою американських ракет-носіїв. У практиці космічних досліджень широкого поширення набула міжнародна співпраця.
8 
35413
Коментарі