"Нужно устроить в училищном саду кегельбан, принять меры к улучшению частного зимнего катка, устроить летом на р. Буг школы плавания, где бы ученики всех классов, не умеющие плавать, могли бы ознакомится под руководством преподавателей с правильными приемами плавания при проктируемом на том же месте училищном гребном кружке, способном выработать навыки, силу и ловкость в столь приятно-полезном водном спорте", - записано в протоколі педради Вінницького реального училища від 1 вересня 1904 року.
Ініціатором нововведень виступав вчитель малювання училища В'ячеслав Коренєв, якого називали "Старий Пінзель". Ось яким він запам'ятався одному із учнів: "Мы знали что он одессит, окончил Академию художеств, считал себя маринистом, военную службу отбывал во флоте матросом, совершил кругосветное плавание, в память чего на руке был вытатуирован в Японии якорь, на который мы, малыши, всегда смотрели с восторгом и завистью."
Через революцію заснування спортивного товариства довелось відкласти на шість років. Лише навесні 1910 року ідея Коренєва почала втілюватись. Активізувалась робота над створенням яхт-клубу "Спорт". Гроші вдалось швидко зібрати завдяки домовленості серед вінницької інтелігенції не проводити великодні візити. В попередні роки закріпилась традиція обміну взаємними відвідинами. На наїдки витрачались чималі кошти. Відмова від цього, суттєво зекономила витрати міщан. Тому у зборі коштів затримок не було. Найактивніших відзначили присвоєнням їх імен човнам. Так зявилися "Граф Здіслав" – на честь графа Грохольського, та "Maria Laura" – дружини поміщика Щеньовського.
Для товариства "Спорт" було взято в оренду частину острова. Він тягнувся на кілометр посеред Південного Бугу вверх по течії від міського району Кумбари до прилягаючого до Вінниці села П'ятничани. Збудували велику купальню, пристань для човнів, намет для буфету, крокет, кегельбан, сторожку, гімнастичне містечко та туалет. В середині купальні був басейн із дерев'яним дном глибиною біля 1,2 метри і розмірами 3 на 5 метри. По стінах розвішали малюнки із малюнками і описами стилів плавання. За кілька днів занять діти починали плавати.
В той час купатись із берега в межах міста вважалося непристойним. Не було ні пляжів, ні купальних костюмів. Було кілька приватних купалень. Миття в окремій загорожі коштувало 5 копійок, в загальній – 1 копійку. Там були лавочки, кілька цвяхів у стіні щоб чіпляти одяг і сходинки, які вели до води. Із купалень можна було випливати в річку. Ще були купальні особистого користування, збудовані на приватних земельних ділянках, які виходили до річки.
Власники купалень мали човни, які здавали в оренду. За човна із однією парою весел брали 10 копійок за годину, "двохгребки" – по 15.
"Спорт" мав найкращі на той час човни. "Ядром нашего флота были три однотипные шлюпки работы киевской мастерской Саковского. Я помню их цену – 70 рублей за штуку. Они были великолепны, весла из тонкослойной сибирской ели, чрезвычайно легкие, - писав у своїх спогадах вінничанин Георгій Брілінг в 1970 році. - Самой быстроходной считалась "Жемчужина". Такого же типа, но с великолепной оттелкой (полированные скамейки, бронзовые уключины и румпель, брейд-вымпел командора на носу) была командорская шлюпка "Ундина". Были еще разнотипные шлюпки "Ушкуйник", "Чайка", "Папаша". Последняя начинала проявлять некоторую резвость только при 4-х отборных гребцах, "Чайка" – при 4-х обычных, а "Ушкуйник", на вид довольно неуклюжее суденышко, обладал прекрасным ходом и большой устойчивостью и при 2-х гребцах. Кроме шлюпок, было 5 плоскодонок местной винницкой постройки. Иногда совершались парадные далекие прогулки всем флотом в строевом порядке во главе с командорской "Ундиной".
На базі "Спорту" часто проводили паради човнів. Плавзасоби оригінально оздоблювали і робили огляд. За найгарніше прикрашеного човна давали приз. "Был оркестр и гулянье. Прибыл целый ряд лодок, украшенных цветами, красивыми балдахинами, коврами и т. п. Но Коренев и тут показал себя во всем блеске. "Ундина" была задрапирована под русскую сказочную ладью с тентом, стильными украшениями в древнерусском стиле, но впереди в специальной упряжке плыли великолепно выполненные лебеди, а младший сын Ледик, одетый в костюм сказочного мальчика, сидел на носу и управлял этими лебедями. Все это было оригинально, красиво, а на мягких подушках сидели сам Вячеслав Федорович и его супруга Елизавета Павловна. И эта прекрасная ладья только на миг показалась на сборном пункте и тотчас же исчезла — Коренев не пожелал участвовать в конкурсе: ему было неудобно щеголять своими большими возможностями", - йдеться в рукописі Георгія Брілінга "История спорта в Виннице в 1907-1917", який зберігається в Державному архіві Вінницької області.
Діти не могли управляти човнами, тому для них проводили змагання на ночвах. Сідали в них схрестивши ноги, і гребли одним веслом "під себе", щоб ночви рухались вперед і не крутились. Так треба було подолати на швидкість 50-60 метрів дистанції. Переможців нагороджували.
В 1912 році у Вінниці з'явився великий теніс. Корт розмістили на лівому березі річки навпроти острова, де розташовувався "Спорт". Поряд розбили футбольне поле. В наступному році різко виросла кількість прихильників гімнастики.
"Это был прежде всего клуб. Никаких обязательных школ, кружков, курсов. Приходи и делай что хочешь: купайся, играй в крокет, поезжай на лодке. Никакого "внешкольного надзора" фактически не было, - згадував Брілінг. - Все начальство было представлено "матросами": Петром – сторожем химической лаборатории и физического кабинета, который на лето надевал матросскую рубаху и лихую бескозырку, - да франтоватым Томашем. Буфет в палатке держала "Петровна", как мы называли жену Петра, и при ней всегда вертелся Федька, ее сын, малыш лет 6-7, он же знаменитый ныряльщик. "Спорт" был открыт с 8 до 14 ч. и с 16 до 20 ч., а в воскресенье с 12 до 14 ч. Настоящее начальство появлялось под вечер. Это могли быть преподаватели училища, иногда с женами, иногда со знакомыми. Но это нисколько не помешало нам, молодежи, жить своей юношеской жизью своими интересами, самим решать свои задачи. Тут и споры о начале всех начал, и комментарии к Жюлю Верну, Буссенару, Фламмариону, тут и споры о приемах джиу-джитсу и о происхождении человека".
В 1915 році "Спорт" почав занепадати. Його майно розпродали для закупівлі навчальних рушниць для училища. Сьогодні острів, про який йшла мова затоплений через підняття рівня води після зведення дамби Сабарівської ГЕС.
5 
35413
Коментарі