— Якби ж ти все покинув, одружився й мав дитину, тоді я була б щаслива, — розповніла жінка обхопила за шию свого єдиного сина — 22-річного Елвіса Преслі.
Зима 1957-го, місто Мемфіс, штат Теннессі. Елвіс — уже американська зірка — зайшов до материної кімнати в їхньому будинку побажати добраніч. Сльози матері, Ґледіс Преслі, крапали на його рожеву сорочку.
— Але ж, мамо, дивися, як гарно ми тепер живемо. Я все дитинство мріяв стати багатим і купити красивий дім, де ми мешкатимемо всі разом, і тобі не треба буде більше працювати. Люди працюватимуть на тебе. Нарешті все збулося: наш маєток — на 23 кімнати. А найкраща спальня — твоя, мамо. А пам'ятаєш, як ми мусили спати в одному ліжку? Мабуть, до моїх 17 років, — Елвіс розсміявся. — Жили так бідно, змінили десятки квартир. Але ти наскладала мені на ту першу гітару. Скільки вона коштувала?
— Майже 13 доларів, — мати всміхнулася. — Ти хотів велосипед, але 55 доларів були величезною сумою. І добре, що ми його не купили. Ти й на сусідському зламав руку, а що було б на своєму?
Обоє розреготалися.
— Злидні позаду, мамо. Ми тепер живемо в раю.
— Але, сину, мені нема чого тут робити: я не можу доглядати курчат, як давніше, не можу тобі готувати. Я тільки дивлюся у вікно.
— Завтра я тобі куплю щось гарне, якусь забавку. Що ти хочеш — поросят, ослика чи перстень із діамантом? А я мушу працювати, в мене дуже щільний графік. Не забувай, я — король!
— І ти пам'ятай, синку, що найкращий друг короля — його мама. Тому що решта або не розуміють твоєї геніальності, або тебе не варті, — жінка закуталася в ковдру.
Елвіс Преслі вийшов із материної кімнати. Із нею він спілкувався щодня, навіть якщо був на гастролях — а він давав по 20 концертів на місяць. Ізмалку — бо під час пологів помер брат-близнюк Елвіса — мати не відпускала сина нікуди самого. Водила до школи й назад, боронила від хуліганів. 19 років вони не розлучалися ані на день.
Школярем він пішов працювати на завод, аби мати не надривалася — вона була санітаркою в лікарні. Падав від перевтоми. І Ґледіс наполягла, щоб син покинув роботу, а сама повернулася до лікарні. Після школи Елвіс влаштовується водієм вантажівки. Його маршрут у Мемфісі пролягав повз студію звукозапису "Сан". Тут кожен міг записати свій голос на платівку.
4 січня 1954-го Елвіс Преслі зайшов до цієї студії й висипав на столик жменю монет. Там було $4 — $32 на теперішні гроші. Рівно стільки, щоби записати на платівку дві пісні.
— Я хочу зробити подарунок мамі на день народження, — сказав 18-річний шофер.
Він заспівав "Моє щастя" та "Коли защемить серце". Одна з них була на той час хітом, друга — слізною композицією. Жінка, яка чергувала того дня в "Сан", записала на клаптику паперу: "Хороший виконавець балад. Мати на увазі". Через кілька місяців Елвіса запросили до студії. Пробували записати пісні популярних тоді виконавців. Нічого не вдавалося. Але в перерві Елвіс узяв гітару і почав набринькувати ці пісні по-своєму.
— Хлопче у якому стилі ти граєш?
— У своєму.
До нього долучилися музиканти, які були тоді там.
— Таку манеру виконання я шукаю! — вигукнув власник студії.
За півроку трек "Усе гаразд, мамо" у виконанні Елвіса Преслі почали крутити на радіо. Доки пісня вперше лунала в ефірі, до студії зателефонували 40 людей і запитали, хто виконавець. А далі посипалося: контракти, концерти, зйомки в кіно і великі гроші. Елвіс одразу ж купив матері рожевий "Кадиллак Флітвуд-60", хоч вона й не вміла керувати.
Ґледіс сповнює гордість: вона завжди вірила, що її хлопчик особливий. Але жінка не може пристосуватися до зворотного боку слави та багатства, що впали на її сина. Його фанатки буквально тримають в облозі їхній маєток. У дорозі Елвіс дедалі частіше потрапляє в аварії. Якось зайнялася машина, і він мало не згорів у ній.
Ґледіс просить найближчих друзів наглядати за сином:
— В Елвіса є погані звички. Покладаюся на вас — бережіть мого малого. Перевіряйте, щоб він вигрібав гроші з кишень, коли віддає речі в прання, і стежте за ним ночами: він — лунатик.
Звістка про те, що її улюбленого сина забирають до армії, доконала Ґледіс. У березні 1958-го співака відправили служити до Німеччини — країни, якої так боялася його мати, бо через неї почалася колись війна. Жінка дедалі частіше заглядає в чарку. Запиває горілкою жмені пігулок.
— Сподіваюся, мене не стане до того, як з Елвісом щось трапиться, — твердить весь час. — Я не переживу, якщо він помре раніше від мене.
У серпні 1958-го Ґледіс померла від серцевого нападу. На її похороні друзі Елвіса ледве відтягнули його від труни. Він відбивався руками й ногами, вив від горя, не давав поховати матір.
— Ніколи не чув нічого моторошнішого, ніж цей плач розпачу, — згадував один з очевидців.
— Я був єдина дитина, вона була дуже близька мені, більше, ніж мати. Вона була другом, із яким я міг поговорити будь-коли вдень чи вночі, якщо я мав проблеми. Ніхто не любив мене так, як вона, і ніхто більше так не полюбить, — розповідатиме Елвіс пізніше в інтерв'ю.
"Він так і не оговтався після цієї втрати, — напише один із його біографів. — Духовний зв'язок Елвіса з Ґледіс не переривався до кінця його життя. Навіть якби вона померла на 20 років пізніше, його горе було б так само тяжке. Через таке неприродне поклоніння матері як божеству Елвіс мав безліч проблем. Надмірна материнська любов та опіка перешкодили йому стати сильною особистістю".
Але це буде за кілька десятиліть. А поки що 24-річного Елвіса чекає знайомство з 14-річною Прісциллою Б'юлі, мов дві краплі схожою на його матір. Вони згодом одружаться, 1968-го в них народиться донька Ліза-Марія. Будуть зйомки у понад 30 однотипних стрічках, всесвітня слава короля рок-н-ролу. А також розлучення і смерть від наркотиків у 42. Стільки ж років мала його мати, коли пішла з життя.
У школі його називали "закоханий негр"
Елвіс Преслі з підліткового віку любив убиратися в рожеву сорочку і чорні штани. Таке носили відвідувачі негритянських клубів. Тож у школі Елвіса називали "закоханий негр". Відпустив бакенбарди, відростив волосся і начісував його в кок. Білявий від природи, пофарбував чуприну в чорний колір. Його одноліткам такий вигляд видавався диким. Хлопці на вулиці жбурлялися в нього яблуками.
6 
35413
Коментарі