— Влада може розв'язати одну війну, дві, провоювати 10 років. Але ж не століття. Конфлікти протягом такого тривалого часу — ознака народу, — вважає Олександр Палій, 41 рік, політичний консультант й історик. — Російський народ прагне чужої крові для власного самоствердження. Він вічно пригноблений і розчавлений своєю владою. Для психологічної компенсації потрібно, щоб іншим було ще гірше.
Хіба можна так говорити про весь народ, десятки мільйонів людей?
— Звісно, там також є громадяни, здатні до моральних рефлексій, руху вперед. Ми називаємо їх європеїзованою частиною Росії. Але держава систематично виштовхує з себе цю частину народу. Монгольська навала руйнувала міста, збудовані нашими князями. Іван Грозний ліквідував так-сяк європеїзовану боярську верхівку. Потім був Жовтневий переворот — чергове повернення до азійщини. Новий етап цього процесу бачимо зараз. Щороку країну залишають 200 тисяч росіян. Це — представники європейського культурного коду.
Як бути з такими сусідами?
— Будувати стіну та створювати сильну армію. До слабких Росія агресує, до сильних — підлабузнюється.
Монгольська орда, яка йшла "до останнього моря", чимось подібна до росіян. Кочівникам набридало у своєму степу, тому йшли грабувати. Теперішні росіяни — насамперед нащадки московитів. Фіно-угорські народи мєря, мещера, мурома, мордва, мокша, ерзя в ХІІ–ХIV століттях змішувалися, переймали слов'янську мову зі сторони України, й так ставали "російським" народом.
Коли цей народ цивілізується?
— Останні кількасот років зміни не помітні. Інстинкти залишаються. Чому народи прогресують? Бо можуть критично на себе дивитися, каятись. У росіян це почуття не розвинене. Вони завжди — найкращі, богоносний народ. Не закладене каяття — антихристиянська риса.
Чому така войовнича історія не витворила в Росії клану зразкових воїнів?
— Бо їхня ментальність заперечує чин, особисте геройство. Нулі не можуть проявити особистість. Тамтешній психології подвиги не властиві. Росія постійно змушена вигадувати героїв. Панфіловці, Матросов — усе брехня. Прикладів особистого геройства мало.
Коментарі