34-річний майор Олег Бутніцький служив у 95-ій житомирській аеромобільній бригаді. 3 червня разом із своїм підрозділом звільняв Семенівку. Олегу відірвало ліву ногу під час обстрілу бойовиками їх позицій крупнокаліберним кулеметом. Від поранень втратив три літри крові, але вижив. Зараз родина збирає гроші на протез і реабілітацію. Поки Олег воював на АТО, його дружина народила сина Арсенія. Чоловік досі не бачив малюка. Хоче прийти до родини на ногах, а не візку. Пише Житомир.info.
Після бою однополчани на вертольоті доставили його в харківський госпіталь. Зараз Олег перебуває у львівському госпіталі, де вже переніс кілька операцій. Попереду ще одна складна операція. В майбутньому потрібне лікування в Ізраїлі, а також необхідний сучасний протез ноги.
"Чую в трубці: "Не хвилюйся. Олег поранений". Мене відразу в жар кинуло. Швидко знайшла в Інтернеті номер телефону цього госпіталю. Зв'язалася з приймальним відділенням. Мені повідомили, що Олег важко поранений, підключений до апарату штучного дихання. Про те, що ампутували ногу, промовчали. Чоловікові зробили дві операції і перевели у військово-медичний клінічний центр західного регіону у Львові. Там Олег переніс третю операцію. На черзі — четверта. За чоловіком доглядають його батьки, тому що я боюся відлучатися від малюка. Годую грудним молоком і не знаю, як дитина відреагує на суміші. Могла б поїхати до коханого з Арсенієм, але він занадто маленький, щоб перенести далеку дорогу. Та й Олег забороняє це робити. Не хоче, щоб бачила його таким. Боїться, що розхвилююся, пропаде молоко. Я підтримую чоловіка по телефону, кажу, що він найкращий у світі і що я люблю його ще більше", - каже Дарина.
За мужність в бою під Слов'янськом Олега Бутніцького нагородили орденом Богдана Хмельницького. Також він отримав позачергове звання - майор.
"Ми звикли тренуватися на полігонах, вважаючи, що по ту сторону - тільки мішені і що гранати нас не зачеплять. А тепер потрапили на війну. Бачити, як гинуть люди, яких знаєш багато років, нестерпно важко. Необхідно приділити серйозну увагу медичній підготовці. Я залишився живий, бо поруч зі мною був досвідчений старшина. Він надав мені першу допомогу. Витягнути бійця з-під обстрілу непросто. У нас не було досвіду дій в умовах, коли озброєні бойовики прикриваються мирним населенням. Все це потрібно вивчати, брати на озброєння. Найбільше зараз хочу побачити свого Арсенія, обійняти дружину. І як можна швидше протезувати ногу, щоб підійти до сина на своїх двох", - каже Олег.
Реквізити для допомоги:
Картка ПриватБанку 5168 7572 5214 5323 на ім'я матері Бутніцької Євгенії Максимівни
тел.: (063) 525-53-21, (099) 341-67-19.
3 
1261
Коментарі
1