"Заклав у сушку рибу і забув"

— Підсадив усіх знайомих на сушки із сітки. В мене й зараз там риба сохне, — розповідає киянин 26-річний Олександр Айбабін. — Раніше підвішував її вниз головою на канцелярських скріпках і обтягував звичайної марлею. Цієї весни уперся в ловлю плотви. З неї найсмачніша таранька. Після кількох проколів, коли сів за стіл з "пінним", почав чистити рибу і всередині знайшов опаришів, взявся шукати щось ліпше.

Сушка із сітки має п'ять ярусів. Закривається на блискавку.

— Тепер не граюся, заклав у сушку рибу і забув. Перед тим солю не менш як п'ять днів. Потім вимочую в проточній воді. ­Нутрощі не чищу, щоб риба не була дуже суха. Викладаю в сушку, перевертати надалі не потрібно, бо за рахунок сіт­частої основи обдувається з усіх боків. У мене не сонячна сторона будинку. Сонце на балконі маю тільки до десятої години, так що сушка тарані проходить у тіні. Додатково відкриваю бічні стулки вікон на балконі і створюю невеликий протяг. Для сушки тарані це ідеальні умови.

В сушку влазить приблизно 3–4 кілограми риби. Щоб полички не прогиналися, навхрест їх підсилено дротом. Можна сушити трави, гриби, ягоди, овочі та фрукти.

— Від саморобних сушилок-ящиків відрізняється компактністю, — каже продавець господарчих товарів Максим Нікітін із Харкова. — Можна скласти в пакет і взяти на дачу або море. Підвішується до дерева, піддашка чи стелі й за кілька секунд розправляється. Виходить повноцінна об'ємна сушилка. Знизу є технічна поличка — тонша. Можна газету підстелити, щоб не капало на підлогу. За два-три дні висихає. Муха не сідає, тому все виходить на 100 відсотків їстівним.

×