61-річна Любов Прокопчук із селища Олександрівка Кіровоградської області закатує сало в банки із розсолом.
— Традиційно закручене сало в банках із сіллю з часом жовтіє, — каже. — Тоді годиться хіба шо на зажарку чи уху. А от в маринаді може стояти роками, як свіже.
На літр кип'яченої й охолодженої води Любов прокопчук додає столову ложку солі, чайну ложку чорного перцю-горошку. Цим маринадом заливає порізане на шматки й складене в літрові банки сало. Закатує металевими кришками й ставить у погріб.
— За рік витягнеш таке сало, а воно, як свіже. Ще й трохи в маринаді розм'якає.
54-річна Любов Петренко з села Шпендівка Кагарлицького району на Київщині варить сало в цибулинні.
— На 2 літра води всипаю дві пригорщі сухого цибулиння й проварюю 10 хвилин. Проціджую воду через друшляк. Додаю до неї три-чотири лаврові листки, 1,5 столові ложки солі, по пучці душистого й чорного горошку. У цій воді варю сало півгодини чи хвилин 40, залежно від товщини чи твердості. Якщо жорстке, то треба й годину. За готовності сало буде наскільки м'яким, що виделка легко влазитиме. Стає темно-коричневим з апетитним виглядом. Охолоджені шматки натираю меленим чорним перцем і подавленим часником.
Зберігає варене сало в холодильнику. Попередньо загортає в поліетиленовий пакет, щоб інші продукти не натягнули запаху часнику.
3 
1
Коментарі