Цукерка з черв'яками

– Тільки лохи возять і не крадуть, – стверджує Сашко, на вигляд років 36.

Підвозить мене вантажівкою до Львова з Червонограда. Каже, сім років працює водієм. За цей час возив усі, які тільки можна, харчі – від креветок до вареників. Зараз має в кузові 6 тонн фруктів.

– Заробляю 4 тисячі, зате на продукти майже не трачуся, – хвалиться. – Вони пломби на кузов ставлять, але за 15 хвилин то все можна відкрутити, не пошкодивши, і ще за стільки ж закрутити назад. Рік тому возив торти. У Львові завантажив свіжі, у Жовкві забрав зіпсовані. Коли заїжджав у Великі Мости, десь у провулок звертав, свіжі торти клав у коробки зіпсованих й забирав собі, а старі віз далі у магазини. Тоді кожен день їв ті торти. Уже дивитися на них не можу.

За 15 хвилин усе можна відкрутити

– Через ці дороги не маю часу продуктів узяти, бо постійно спізнююся, – продовжує Сашко. Через кожне слово вставляє матюки. – Постріляти треба тих чиновників і депутатів, щоб менше крали.

Минулої осені ці 70 кілометрів можна було подолати за годину. А зараз "двадцятку" до Великих Мостів треба їхати стільки ж. Через суцільні ями водії повзуть узбіччям зі швидкістю 20–25 кілометрів.

Коли під'їжджаємо до Львова, пропоную водієві цукерку. Відмовляється.

– Минулого тижня купив "Червоний мак" у магазині, – кривиться. – На п'ятій цукерці зрозумів, що вони якісь дуже соковиті. ­Виявилося, із черв'яками. Але я не сварився в магазині. Розумію, мужики також цукерок ­хочуть.

×