"В Києві три великі церкви і багато малих"

Що за 20 років світ дізнався про Україну

"Країна" поцікавилася в кількох десятків людей із усього світу: що вони почули про Україну за останні 20 років, з чим у них асоціюється це слово? Ніхто з опитаних не був в Україні. Більшість не змогли сказати нічого конкретного, окрім того, що чули про Чорнобиль і крадений газ

Енді Ларсон, 30 років, викладач фізики, Орландо, штат Флорида, США:

– Якось читав про Україну на одному американському сайті. Там писали, що більшість населення країни – росіяни, або українці, які говорять російською. Здивувався, що люди не хочуть розмовляти рідною мовою. Десь за місяць у кав'ярні зустрів двох дівчат. Вони розмовляли красивою, але невідомою мені мовою. Підсів до них, розговорилися. Мова виявилась українською. Я згадав прочитане на сайті. ­Запитав, чому в Україні так мало говорять рідною мовою. Одна з дівчат сказала, що справді мало, але хто щиро любить свою мову, той і в Африці нею говоритиме.

Кшиштоф П'єтшак, 48 років, програміст, Краків, Польща:

– Донька вже три роки слухає українське радіо. Раз на рік їздить до друзів у Львів. А от я ніколи в Україні не був. ­Навіть соромно: усю Європу об'їздив, а в сусідів так і не побував. Зате завжди стежу за політичними подіями в Україні. Співчуваю Юлії Тимошенко. Як на мене, вона – сильний лідер і гідно тримається в складній ситуації. А ще в Польщі навчаються багато студентів з України. Може, є й винятки, але серед них я зустрічав тільки розумних і ціле­спрямованих. Думаю, саме інтелектуали змінять життя в Україні на краще.

Карін Рунеберґ, 27 років, гід­перекладач, Стокгольм, Швеція:

– Чула, що Україну на два береги розділяє велика річка. Ці дві частини країни дуже різні. Різна культура, архітектура, побут. Знайома їздила автомобілем по Україні. Каже, країна дуже велика. Люди небагаті. Але при цьому жінки примудряються гарно виглядати, щодня роблять макіяж і ходять на високих підборах.

Ієн Грабб, 48 років, власник магазину зброї, Оттава, Канада:

– У нас є клуб мисливців. Багато хто їздив на полювання і в Африку на лева, і в Індію – на слонів. Півроку тому загорілися ідеєю вполювати зубра. Але в країнах, де вони живуть, убивати цих тварин заборонено. Знайомий з американського клубу каже, що в Україні це майже легально. Не треба домовлятися ні з якими провідниками, шукати десь у горах – треба говорити напряму з єгерями. Ми ще не уточнили ціну, але хлопці орієнтуються на 35–40 тисяч доларів. Дешевше таке сафарі навряд чи коштуватиме. Шкода, що у вас не водяться горили. Наші хлопці в Конго заплатили понад 100 тисяч доларів штрафу за вбиту родину цих мавп.

Ева Макферсон, 27 років, лікар, Солт­Лейк­Сіті, США:

– У дитинстві ходила з батьками до місцевої церкви. Пастор доручив кожному школяреві листуватися з кимсь із України. Я спілку­валася з дівчинкою з Вінниці. Раз на два місяці надсилала їй посилку – мило, шампунь, зубну пасту, жуйки, свої старі іграшки, наліп­ки на зошити. Кожного разу вона дуже дякувала. Мені аж незручно, що люди бувають такі вдячні за найнеобхідніше. ­Тепер молодший брат листується з хлопцем із Полтави. Минулого тижня надіслав йому шість баночок Fanta. Каже, в Україні такого немає.

Соня Вайсер, 37 років, Берлін, Німеччина:

– У березні подруга повернулася з відпочинку в Таїланді. З нею в готелі жив ваш депутат, Олег Ляшко. Вона тиждень розповідала про те, який він галантний і ввічливий. Каже, ніколи не здогадалася б, що працює на такій посаді, якби не залишив візитівку. Тепер думає, що у вас усі політики такі.

Френк Робберсон, 47 років, акробат, Сідней, Австралія:

– Дружина має проблеми, бо колись виступала акробаткою в цирку. Їздили в Китай на масажі, до США – на реабілітацію, але все допомагає тимчасово. В інтернеті побачила рекламу санаторію десь на заході вашої країни. Регіон називається "область ­Івана Франка". Там обіцяють вирішити нашу проблему. Спробуємо поїхати. Послуги ті самі, що у США, але в десятки разів дешевше. Заодно поп'ємо мінеральної води. На форумах пишуть, що вона смачніша за Vichy (французька марка мінеральної води – "Країна"). ­Напевно, заїдемо й до Грузії, це ж зовсім поряд. Ще маю диск української групи – "ВВ". Ні разу не слухав. Подарували знайомі українці. Вони відкрили кафе неподалік.

Мукул Пракашату, 38 років, економіст, Нью­Делі, Індія:

– Часто літаю за кордон літаками Ан. ­Завжди думав, що їх будують або в Росії, або в Німеччині. Здивувався, що вони – українські. Думав, ви цілком сільськогосподарська країна. Наша фірма домовляється з вашими про поставки пшениці й олії.

Ретіф Коллет, 51 рік, власник охоронної фірми, Преторія, ПАР:

– У місцевій газеті вийшла стаття, що хоч усі слов'яни і християни, релігійна нетерпимість ще гірша, ніж у деяких африканських країнах. Читав, що в Києві три великі церкви і багато малих. Віряни агресивні й не сприймають віри одне одного, хоч вона нічим не відрізняється. У вас часто бувають побоїща, підпали храмів.

Мо аль Бухра, 27 років, Танжер, Марокко:

– У вас можна дешево вивчитися на медика. Багато знайомих їдуть у Київ. Кажуть, краще – компанією. Так легше прижитися. привозять навіть собі дружин звідти. Правда, де­хто з них не приживаються, не хочуть прий­няти іслам. Чоловіки відправляють їх назад, а дітей залишають собі.

Зекі Арабатські, 55 років, менеджер, Анкара, Туреччина:

– Про Україну вперше почув 1993 року. Тоді в мене вдома жив хлопець, здається, зі Львова. Він приїхав на відпочинок і не мав де зупинитися. Грошей із нього не брали. Пригадую, він хвалив Карпати. Вдруге почув про вас через 11 років. Бачив у новинах Майдан.

Мотошимі Сузукі, 22 роки, студент, Сеул, Південна Корея:

– Хочу приїхати в Україну й вступити до університету. Зараз закінчив другий курс. Учуся на перекладача з російської. Поїхав би до Росії, але там складніше з документами. Кажуть, жити у вас дешево і цікаво. Є гори й море. ­Друзі­росіяни сміються з мене, коли кажу "борщ", бо не вмію ще правильно вимовити це слово. Знайшов в інтернеті кілька рецептів цієї страви. Пробував приготувати. Тепер хотів би порівняти з оригіналом.

Ґіорґос Каратівідіс, 34 роки, фотограф, Александрія, Греція:

– Знаю, що в Україні економічні проблеми. Багато українок їздять до нас і в Італію на роботу. Кажуть, удома працювали лікарями й учителями, а тут доглядають за старими, варять їм їсти, перуть, годують. Хотів би познайомитися з Юлією Тимошенко. Зробив би кілька її портретів.

Кілона Правіті, 20 років, студентка, Медан, Індонезія:

– Навіть не знаю, де та Україна. Збираюся поїхати подорожувати в Росію. Якщо Україна десь недалеко, то, може, відвідаю.

×