Напередодні сезону 2016 року ставили завдання – відібратися на підсумковий турнір у Сингапурі. Туди потрапляють вісім найкращих тенісисток світу. Не вдалося. Погано почала рік. На відкритому чемпіонаті Австралії у січні програла матч другого кола. Далі дошкуляла травма спини. Тому підкоригувала завдання під час сезону. Хотіла за його підсумками потрапити до топ-15. Закінчила 14-ю.
Намагаюся викладатися в кожному матчі. І водночас – "дружити" зі здоров'ям. Хоча це важко. Бо впродовж сезону постійно переслідують якісь ушкодження. А мозолі – звичайнісінька річ для тенісистів.
Кожен тенісист грає крізь біль. Якщо сповідує силовий стиль – має проблеми з плечима чи колінами. Якщо багато бігає по корту – турбує спина.
Після невдалих матчів виникає купа запитань – до себе, наставника, фітнес-тренера. Бо виклалася, а очікуваного результату не отримала.
Поразку одразу з тренером не обговорюю. Бо це будуть емоції, а не аналіз. Треба охолонути. Поспати. І тільки тоді розбиратися, що було зроблено не так. Важко прийняти, коли трапляється серія невдалих матчів. Але згодом розумієш: це допомагає в майбутньому не повторювати одні й ті ж помилки.
Під час матчу тренер може вийти на корт і дати кілька порад. Часом допомагає, бо збоку завжди видніше. Але інколи це трапляється в не дуже сприятливі моменти, коли я заведена емоційно. Тому може не спрацювати.
Можу програти перші м'ячі. Але це не означає, що погано гратиму весь поєдинок. Концентруюся на наступному розіграші. І обов'язково під час гри стежу за суперницею. Можливо, вона стала сумніватися в тому, що робить?
Пощастило з командою. Кожен висловлює свою точку зору на ситуацію, говорить максимально відверто. Остаточне рішення приймаю я. У команді мене називають "бос".
Торік дійшла до чвертьфіналу roland garros (відкритий чемпіонат Франції, один із чотирьох найпрестижніших турнірів у тенісі. – Країна). Це поки що найбільше досягнення на турнірах "Великого Шолому". Програла сербці Ані Іванович. Цього року взяла реванш: добре відчувала і м'яч, і тіло, чітко грала тактично, була швидшою за суперницю.
Під час матчу бувають спади. Вони неминучі. Треба їх мінімізувати. Ніколи не думаю так: о, важливо, щоб він стався вже у середині матчу, коли матиму певну перевагу. Прагну якомога скоріше подолати кризу.
У 1/8 фіналу цьогорічного roland garros грала із Сереною Вільямс. Поступилася у двох сетах – 1:6, 1:6. Не показала навіть 20 відсотків того, що умію.
Швейцарський тенісист Станіслас Ваврінка любить повторювати: "Усе від голови". Повністю згодна. На рівні топ-20 усі вміють перебивати м'яч через сітку. Важливо, що у тебе із психологією у конкретний момент.
Не втомилася від запитань щодо перемоги над Сереною Вільямс на Олімпіаді. Скоріше трохи дратують постійні розмови на тему, що мені дає як тренер Жюстін Енен (колишня тенісистка з Бельгії, перша ракетка світу. – Країна). Наступного року наша співпраця з нею припиниться. Вона вагітна.
План на гру із Сереною був такий: з усіх сил триматися психологічно. Бо як тільки даси слабину – це кінець. Перший сет я виграла – 6:4. Намагалася грати кожне очко. Звісно, коли вела 40:0 на її подачі, розуміла – залишається взяти один м'яч, і все – перемога. Але це Серена – наступні два м'ячі були за нею. І тільки потім мені вдалося зіграти глибоко – так, що вона не дістала.
Після матчу Серена сказала: "Ти дуже добре грала". Мабуть, вона не очікувала, що зумію рівно провести весь матч. Це дуже мало кому вдається.
Кажуть, мені треба покращити подачу. Але якщо ти 14-та у світі, то базові речі робиш правильно. Відвертих прогалин немає. Але водночас кожну з базових речей можна і треба підправляти.
Матс Віландер (колишній шведський тенісист, перша ракетка світу, семиразовий переможець турнірів "Великого Шолому", нині – телеексперт "Євроспорту". – Країна) каже, що я добре рухаюсь, маю правильний темперамент і мотивацію.
Встаю о 7:30. Півгодини роблю вправи для спини. Снідаю. Тренуюся 1,5 години. Ланч. Друге тренування – спрямоване на відпрацювання ігрових моментів. Згодом – тренажерка, також 1,5 години.
Тенісисти мають заробляти більше, ніж зараз. Сезон довгий,
11 місяців, а отримуємо менше, ніж у гольфі.
Мета на наступний сезон – грати у Сингапурі на підсумковому турнірі найкращих восьми у світі.
Наш вид спорту стає популярнішим у світі. В Україні цього не помітно. І я спокійно ставлюся, що мене знають менше, ніж Ярмоленка чи Коноплянку. Хоча в Одесі на вулиці впізнають.
У червні під час Вімблдонського турніру бачилася з Андрієм Шевченком. Уже знала, що невдовзі він візьме збірну України як головний тренер. Приємно, що знайшов час прийти на корти Вімблдону і повболівати за мене.
Люблю футбол. Підтримую всі без винятку українські клуби. А особливо – збірну.
Один із моїх тренерів – прихильник англійського "Вест Хему". Можливо, тому один із моїх улюблених іноземних футболістів – Дімітрі Пайєт. А ще – Антуан Грізманн.
Жорстких обмежень у їжі не маю. Утримуюся від солодкого: воно впливає на нервову систему. Ми граємо на великі гроші, не хочеться втрачати їх через те, що поїла тортика.
Усіх своїх друзів можу перерахувати на пальцях однієї руки.
В Одесі здебільшого пересуваюся автомобілем. Батько возить.
У вільний час люблю читати. Найбільше – книжки з бізнесу.
7 
35413
Коментарі