Загинула поетеса Марина Брацило

17 червня ввечері загинула 37-річна поетеса Марина Брацило. Вона випала з вікна 5 поверху своєї квартири, яку 8 місяців знімала у Києві.

Друг поетеси Сергій Пантюк, 47 років, каже, що це не могло бути самогубство: "На самогубство це не схоже. Люди, які до того йдуть, помітні. А в неї справи пішли вгору. Півроку як влаштувалася на роботу хорошу - працювала у видавничій агенції "Наш формат" заступником головного редактора".

"Ми з нею вчора у Фейсбуці листувалися, а сьогодні об 11 з гаком я вже не змогла до неї додзвонитися, - дописала у Фейсбук ввечері у вівторок поетеса 44-річна Вікторія Стах. - А в попередньому, теж геть недавньому листуванні, Маринка мені писала, що ще народить двох синів".

Торік у Марини Брацило помер чоловік поет 38-річний Юрій Нога. Жінка важко переживала його смерть, переїхала з квартири, де жило подружжя у Броварах, до Києва.

"Ми з Юрою займалися щорічними смолоскипівськими семінарами, я ж там аксакал. Коли помер Юра, ми чим могли допомагали. Бо це так сталося — якраз був Великдень. Мені зателефонували, я вже був за Житомиром, їхав на батьківщину. Ми людей знайшли похапцем, які їй допомогли. У нього були сильні проблеми з судинами, ішемічна хвороба серця. Мав 38 років. Діток у них не було", - каже Сергій Пантюк. - Ми у Броварах у них не раз бували, а в Києві жодного. Запрошувала не раз. У лютому вітала мене з днем народження, каже: "Приїздіть з дітьми, у мене тут площі багато, можемо і посидіти і переночувати". Марина казала, що живе на 5 поверсі. Все планував вибратися. Бачилися реально року півтора тому. Але по телефону ми дуже часто розмовляли".

"Останнього вірша Марина Брацило написала 29 травня і розмістила на своїй сторінці у Фейсбуці. 11 років тому, згадують друзі, написала страшнього пророчого вірша: "Пообіцяла – й не встигла / (Правда, не з власної волі)…/ Ткались на персах стигми, /Маки вцвітали в льолю. /Ґави заціпило й меви. /Тиша снувалася шовком. /Отак взяла і померла. /Місто було у шоці".

"Завжди писала інтимну лірику, мрачняк не писала. А цей текст дуже чітко виділяється, - дивується Сергій Пантюк. - То вже після смерті Юри вона почала писати сумні тексти. Дуже вони любили одне одного. Марина смерть чоловіка дуже переживала. Була в депресії, майже не спілкувалася. Потім почала готувати до друку збірку його віршів. Юра був поет од Бога, але книжки жодної не видав. Ті вірші десь літали у повітрі".

65-річна вчителька української мови і літератури Ганна Черкаська готувала Марину до всеукраїнських олімпіад. Листувалася з ученицею через Фейсбук і часто дзвонила.

"На тому тижні ми довго висіли на телефоні і Маринка сказала: "Знаєте, ви першою зацікавили мене біографіями Маланюка, Теліги й Ольжича". Це були її улюблені поети. Жодного "блату" у мене не було, всі наші перемоги були чесними. А Марина кожного разу посідала перше місце. Батьки в ній душі не чаяли. Мама працювала в музеї, займалася етнікою і завжди з собою брала донечку. А влітку – в махновський степ до бабуні. Мама хотіла, щоб Маринка йшла в медичний, але переміг філфак".

Марину Брацило поховають у четвер 20 червня на Хортиці.