Восени у видавництві "Зелений Пес" вийде книга Віктора Суворова (він же Володимир Рєзун) "Остання Республіка". В процесі підготовки видання до друку автор написав післямову в якій проводить паралелі Останньої Республіки з Росією у зв'язку з військовим вторгненням в Україну.
"Остання Республіка" розповідає про славнозвісний День Перемоги та коли його почали святкувати, про співвідношення військових сил гітлерівської Німеччини та СРСР, і головне — чому Радянський Союз програв Друг світову війну? В Росії книга зазнала гострої критики від "офіційних" істориків, але ніхто так і не спромігся спростувати доводів Суворова.
Не чекаючи виходу книги презентуємо читачам післямову повністю, адже творчість Суворова-Рєзуна, як ніколи, актуальна:
"І ОСТАННЄ ДОПОВНЕННЯ…
Імперія має зростати. Якщо імперія не зростає, виникає застій, який невідворотно тягне за собою розвал. Імперія нагадує повну вантажівку на крижаному схилі: або дряпається вгору, або на мить зупинившись, летить до низу, аж свистить.
1917-го року на уламках Російської імперії виникла нова, ще агресивніша держава, чиї вожді відверто оголосили свій план світового панування.
І загримів над світом "Марш Будьонного":
Даєш Варшаву!
Дай Берлін!
Вже врізалися ми у Крим!
До Берліна вони тоді не дійшли. І під Варшавою їм наваляли так, що довелося здати Польщі Західну Україну і Західну Білорусію, погодитися на незалежність Фінляндії, Естонії, Литви, Латвії.
Але 1920-го у Крим вони "врізалися". Закликали усіх, хто був у Криму, припинити опір, обіцяли пробачення і примирення. Усіх, хто повірив, вони перерізали та перестріляли. Заразом ударом зненацька знищили і своїх союзників-махновців, разом із якими захоплювали Крим.
Потім багато чого було. Вони взяли Варшаву та Берлін, Ригу й Таллінн, Будапешт і Бухарест.
Проте втримати не змогли. Звідусіль їх вигнали.
І от вони знову у Криму.
Щоправда цього разу не "врізалися", а вляпались.
Незабаром кремлівські пахани дуже пожалкують про своє необачне рішення.
Про жодну Варшаву чи Берлін вони більше не мріють. Їхня імперія ковзає з крижаної гірки. Швидкість зростає. Колись вони довбали артилерією житлові квартали Будапешта, колись душили танками свободу Чехословаччини. Сьогодні розмах вже не той. І кордони не ті. Лінія фронту від Варшави, Будапешта та Праги відкотилася далеко на схід до Луганська, Слов'янська, Донецька.
Немає більше рішучості посилати у бій танки, ба й танки ті давно іржаві. Доводиться обмежитися послугами найманців. До речі, 1977-го року було підписано Додатковий протокол до Женевських конвенцій. З цього протоколу витікає, що упійманий найманець не може вважатися військовополоненим. На нього статус військовополоненого не розповсюджується. Тобто з ним належить чинити так, як чинять із озброєним горлорізом, який за гроші вбиває людей.
Саме на таких продажних вуркаганів і роблять ставку кремлівські пахани. Іншого війська під їхньою орудою немає.
Як не дивно це звучить, але кремлівські вожді провадять проти України не наступальну, а захисну війну.
Вони намагаються виставити свої дії як захист російського населення. Це брехня. Росіян притискають у Таджикистані, в Узбекистані, в Туркменії, в Чечні. Кремлівським паханам це байдуже.
Вони ведуть війну проти України не заради захисту росіян, а зовсім з іншої причини. Свобода заразна. Народ України повстав проти злодійської шахрайні. А кремлівським махлярам вночі не спиться: коли б ця пожежа і на Росію не перекинулася. Кремлівським вурками треба задавити свободу України, бо це наочний приклад для народів Росії. Їм треба душити демократію в сусідній державі, щоб уберегти свої крадені мільярди, щоб зберегти від народного гніву свою незаконну владу, свої голови та дупи. Бо бігти нема куди.
Росія – це напхана золотими зливками вантажівка на крижаному схилі. За кермом – ниций боягуз. Кермові пристрої та гальма роз'їла корупція. Двигун не тягне. Жодним холопам та найманцям за будь-які гроші цю вантажівку на кризі не втримати.
Тоталітарна держава не може існувати поруч із вільними країнами. Подібно раковій пухлині, яка не може довго співіснувати з живим організмом. Або одне або інше переможе. Тому кремлівські вожді з першого дня захоплення влади ставили собі за мету руйнацію вільного світу і включення усіх країн до складу Радянського Союзу як "республік", аж до Останньої Республіки включно.
Їх плани зазнали фіаско. Але ракова пухлина не здається.
Терористична війна проти України – це останні спроби відродити імперію, це передсмертні судоми тоталітарної влади, що здихає.
Росія або загине, розпадеться на шматки та знищить себе у війні бюрократичних та мафіозних кланів, або скине свою злодійську владу за зразком України.
Слава Україні!
Володимир Рєзун
10 червня 2014 р."
Раніше українською мовою виходили "Кузькіна мать" та "Її ім'я було Татьяна" Суворова. Остання вийшла раніше за російськомовну версію. Обидві книги стали бестселерами.
5 
4880
Коментарі
1