"Робив репортажі із зони АТО. Приїжджав до Франції і показував фотографії. Мене питали: "Дійсно там є війна?" Тоді почав шукати інший спосіб розповісти, що там насправді робиться. Так з'явилася ідея мистецького проекту", - говорить 55-річний французький фотограф українського походження Юрій Білак про свою фотовиставку "Проекція".
Експозиція проходить у приміщенні Мистецького арсеналу в Києві. 16 фотокартин висять на стінах майже у повній темряві. Кожна робота разом з невеликою репродукцією підсвічуються лампою зверху. Юрій Білак створив аналоги класичних художніх творів з військовими на Донбасі. Півроку фотограф подорожував зоною АТО. Почав працювати у квітні минулого року.
"Намагався зв'язати реальні історії своїх героїв з тим, що вони зображають, - коментує Білак. - Одне фото, яке взяв за основу - знімок Джо Розенталя "Підняття прапора на Іводзіті", зроблене у 1945 р. На моїй фотографії - кіборги. Був момент, коли вони вийшли на дах аеропорту і поставили український прапор. Звісно, не міг в аеропорту це сфотографувати. Зйомки провели біля селища Піски. В той час там йшли обстріли. Коли виставив світло, чоловіки пішли на свої місця. Зробив 2-3 кадри, і вони знову повернулися. Було небезпечно там затримуватись".
Юрій Білак народився поблизу Ліона у Франції. Батьки - повоєнні емігранти із Західної України. У 1983 році чоловік вперше відвідав землю своїх рідних. У 2008 році він створив експозицію "Українці". Батько Білака часто розповідав йому про війну. Юрію захотілося відчути на собі, чим живуть люди на фронті. З перших місяців конфлікту на Сході України він приїжджав робити матеріали для французької преси.
"Не хотів знімати проект у студії з масовкою. Жив разом із солдатами, бував у гарячих точках, - розповідає Юрій біля аналогії картини Ежена Делакруа "Свобода, що веде народ". На ній зображена дівчина з українським прапором. Веде за собою бійців зі зброєю. - На місці головної героїні я бачив Надію Савченко. Не хотів брати будь-кого за героїв своїх фото. Але так як не міг взяти за модель Надію, то обрав Таню. Вона волонтерка. В неї темне коротке волосся як в і Надії. Технічно було важко зробити знімок. Поки зібрав усю команду, сонце сіло низько. Хотів, щоб на фоні був дим. Солдати дали п'ять шашок. Запалили чотири позаду. Піднявся густий дим, повіяв сильний вітер. Довелося зупинити фотосесію до того, поки все не розвіється. Коли дим зник, запалили останню шашку. Зробив 3 кадри і завіса розвіялася".
Білак робить задуманий кадр з перших спроб. Використовує потужний спалах і фотоапарат з великою кількістю пікселів. Не домальовує елементи за допомогою фотошопу. Лише коригує світло і колір.
"Якось мені розповіли історію волотерки Аліни, - згадує фотограф біля наступної роботи. Навколо зібралася група з 12 людей. - Вона була в Іловайську. Допомагала пораненим до останнього дня, коли відкрили "зелений коридор". Забирала з поля бою поранених на собі. Осколком зачепило обличчя та шию. Перемотала рану і далі витягала солдатів. На фото трохи видно шрами.
Майже тиждень шукав її номер телефону. Потім телефонував протягом кількох днів. Познайомився з нею у Слов'янську. Майже дві години говорив з нею. Аліна дуже скромна. Питала: "Чому хочете фотографувати мене? Я ж нічого не зробила". Але все-таки погодилася. Коли вперше побачив Аліну, то відразу прийшла на думку картина Яна Вермера "Дівчина з перловою сережкою". Замість хустки ми взяли український прапор".
Улюблене фото автора - аналогія до плакату з мультфільму "Маленький принц" за однойменним твором.
"Автор книги Екзюпері мені дуже близький. Головний герой його твору для мене символ наївності. Так само я уявляю Україну - наївною до війни на Донбасі. Вона думала, що поряд має братній народ. Їй довелося швидко подорослішати", - говорить Юрій Білак. На фото 7-річний Гліб у зеленому плащі з зірками на плечах. Сидить на ящику з-під боєприпасів. Поряд іграшковий лис. Дивляться на поле, яким їде танк з українським прапором.
"Ця виставка показує як насправді на фронті. Вона для тих, хто живе поза зоною АТО і відчуває себе у відносній безпеці, - говорить 19-річний студент Нестор. - Як правило, іноземці українського походження висловлюють свою думку про війну на Донбасі у себе в діаспорі. А приїхати до нас з мистецьким проектом це дуже сміливо".
Після проведення екскурсії Юрій відповідає кожному відвідувачу на запитання. Дає автографи на копіях своїх фото.
"Це необхідна виставка для українців. Якби люди в Донецькій та Луганській областях до нинішніх подій більше спілкувалися з такими як Юрій Білак, то, можливо, й референдуму злощасного не було б. Особисто я відчув себе українцем через цього француза", - говорить знайомий автора 51-річний Геннадій з Вугледара, колишній шахтар.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мистецтво, знаряддя праці, свійські тварини - в Києві відбудеться виставка про давніх людей
"З Юрієм ми знайомі давно, може років 5-6, я його роботи знаю прекрасно", - розповів співак Олег Скрипка, який відвідав авторську екскурсію Білака.
"Яких п'ять? Ще Романа не було", - підказує йому дружина Наталя Сидь.
"Тоді вже більше десяти років. Він фотографував "ВВ". Я бачив багато його виставок. Ми живемо в нелегкий час, Юрко активно включився в цю історію. Ці роботи геніальні. І те, що перша робота почалася рік тому, зі Святої вечері – це дуже сильно. Тим паче, почути від автора всі ці історії, пов'язані з фото. В мене просто мурашки бігли по спині, коли ми дивилися деякі роботи".
Виставка відкрита до 14 травня. Вхід вільний.
3 
4880
Коментарі