– Паб – це місце, де ніхто тебе не перебиває. Ну, хіба що усі, – говорять герої документального фільму "Ірландський паб". Його у Києві представив режисер Алекс Фіґан. Стрічку знімав рік. У вихідні відвідував пивниці в різних регіонах Ірландії.
– Випивав здебільшого по дві пінти на паб (пінта – 0,57 л. – "ГПУ"). Іноді одну, часом – більше. Знімав сам. Коли батько попросився до мене водієм – подумав: о, більше питиму. А виявилося, що це він хотів пити. А мені довелося бути за кермом. Але паб – це перш за все не про алкоголь, а про спілкування.
"Я сам верзу казна-що, але інколи люблю слухати експертів у цій справі. Продовжуйте" – таку табличку розмістив власник паба позаду себе.
– У пабі можна виговоритися, тому Ірландія – країна, де найменше у світі психіатрів. Хоча, здається, вона їх потребує найбільше, – жартують герої фільму. На полицях пивниць можна побачити спортивні трофеї, ікони, старовинний посуд і музичні інструменти.
– Ірландські паби – як музеї. В одному мали сповідальню з церкви. Її люди передали туди, щоб зберегти, – продовжує режисер.
– У нас не люблять змін. Коли я підняв роками незмінну ціну пінти на 10 центів (близько 2,5 грн. – "ГПУ"), відвідувачі дуже обурилися, – розповідає власник паба. – Сказав їм: із мене пиво за рахунок закладу, коли хтось із вас скаже, скільки коштує буханка хліба. Ніхто не знав. Я теж, правду кажучи. Говорю їм: от ви всі знаєте, скільки коштує пінта пива. Але не маєте й гадки про ціну найголовнішого – хліба. А вони мені: "Але ж ми не їмо 7–8 буханок хліба за вечір".
6 
35413
Коментарі