Віка має прізвисько Барселона. У старшій школі народила сина Андрійка. Хлопчик загинув. Хотіла накласти на себе руки. На рік потрапила до психлікарні. Коли вийшла — переїхала до маленького міста, де її ніхто не знає. Влаштувалася двірничкою.
Барселону грає актриса 24-річна Марина Кошкіна. В київському "Молодому театрі" підготували виставу "Гагарін і Барселона" за оповіданнями шести сучасних молодих письменників. Твір, який дав назву спектаклю, написав журналіст Руслан Горовий, автор проекту "Служба розшуку дітей".
За сюжетом, батьки Віки захоплювалися іспанським архітектором Гауді. Він працював у Барселоні. В дитинстві дівчина постійно говорила про це місто. Так отримала своє прізвисько. Закохується теж у двірника Юрія Гагаріна — тезку першого космонавта.
Хлопець обіцяє виконати її мрію — відвезти до Барселони. Купує квиток до Харкова. Пробирається на борт літака зі штучним детонатором, вимагає летіти до Іспанії.
Гагаріна зіграв 20-річний Ігор Лагай.
— Вчимося на третьому курсі театрального університету імені Карпенка-Карого. Наш викладач, художній керівник Молодого театру Андрій Білоус, обрав п'ятеро студентів. Кожен мав поставити одне оповідання, — розповідає 21-річна Наталія Сиваненко. Навчається на режисера. Паралельно завідує літературною частиною Молодого театру.
19-річна Марі Акопян — освітлювач. Поставила оповідання Юрія Винничука "Ще один гарний день". Дія відбувається 1978 року у Львові. Головний герой випадково потрапляє на чуже весілля. Його прийняли за канадця Олюся — далекого родича нареченої Квітки. Вирішує вдавати, що він справді іноземець. Мати нареченої радіє, що Олюсю таки вдалося приїхати з Торонто. Каже, що саме він буде викрадати наречену. Коли настає час, Квітка тікає з весілля із хлопцем на таксі. Каже, що принаймні годину її шукатимуть і розважатимуть нареченого конкурсами. Приводить його до свого будинку. Говорить, що багато йому писала. Починає цілувати і роздягати. Хлопець вражений цим і не в змозі її зупинити. Повертаються на весілля. Він закохується в дівчину, але не хоче розкривати їй правду.
— На це оповідання натрапила випадково, — говорить Лідія Філовська, 20 років. У театрі працює помічником режисера. — В книгарні побачила збірку оповідань Сергія Жадана "Біг-мак". Про автора до цього чула багато, але творів не читала. Знала лише один вірш: "Кожного разу, коли вони зустрічалися, коли сварилися і сперечалися, все перекочувалося і не закінчувалось, і кожного разу повітря засвічувалося". Сподобалася назва оповідання "Територіальні води її ванни". Почала читати. Не стрималася від сміху — продавці книгарні почали озиратися.
Також у спектаклі "Гагарін і Барселона" використали твори Любка Дереша та Євгенії Кононенко.
Наступний показ вистави у Молодому театрі — 21 лютого.
3 
35413
Коментарі