— На кого хоч могли подумать, только не на Росію. Скільки там наших людей робить, скільки родичів є, — каже з екрану жителька села Щастя на Луганщині після звільнення його силами АТО. 21 жовтня у столичному кінотеатрі "Жовтень" представили документальний фільм "Наша Надія" про льотчицю Надію Савченко, 33 роки. Її тримають ув'язненою в Москві. Приписують убивство російських журналістів на Донбасі.
Над стрічкою працювали оператори й режисери з групи "Вавилон'13". Вони об'єдналися знімати події Майдану минулого грудня. Згодом їздили з камерами до захопленого Криму, знімали сепаратистів і батальйони "Айдар" та ОУН.
— Один із режисерів, Дмитро Стародумов, жив серед терористів у Слов'янську. Приїхав, познайомився. Сказав, що документаліст із Києва, хоче поговорити, як воно є. Треба бути щирим. Люди чудово відчувають, якщо намагаєшся щось приховати. Домовився, що матеріал із ними узгоджуватиме, щоб не було перекручувань. Тримав зв'язок. Але двох з його героїв убили, — розповідає автор стрічки та проекту "Вавилон'13" Володимир Тихий, 44 роки. Сам на Донбасі не знімав, координував роботу інших.
Надія Савченко була офіцером Збройних сил України. У травні взяла відпустку, поїхала воювати в батальйон "Айдар". 17 червня потрапила в полон до сепаратистів. Льотчицю вивезли до російського Воронежа. Судили. Тримають у московській психлікарні — на примусовому психіатричному обстеженні.
— За 23 роки розвалу армії всіма нашими президентами й міністрами оборони дожилися до того, що воювать повинен народ. У нас не вистачає ресурса. Людей вчили не думати, а виконувати тупі накази, — пояснює Надія Савченко на екрані. Ці кадри зняли до її затримання. Також творці фільму використали відео сепаратистів та записи із суду.
Зал кінотеатру аплодує. На столичний показ прийшли понад 400 глядачів.
— У фільмі самої Савченко дуже мало. Нема ідола особистості. Це кльово, — каже після показу глядачка Наталія Буракова, 24 роки. — Не сподобалася в кадрі Тимошенко. Не покидала думка, що її теж зіграв Безруков (Сергій Безруков — російський актор. — "ГПУ"). Реально, наче реклама. Ще й показують його перед виборами. Це псує популярність Савченко.
Столична презентація відбувається одночасно з показом у Москві. Там на фільм прийшли 30 осіб. Організатори не робили перегляд масовим, бо боялися провокацій.
— Хочуть її зламать, щоб доказать, шо українська армія не стійка й може здатися. Але не на ту натрапили. Вона дуже сильна духом. Бачила, що таке Москва й їхні керівники. Одного слідчого назвала есесівцем. Запитала: "Для чого ви її викрали і в чужій державі судите?" Відповів: "Мы ее сохраняем, потому что ее в Украине хотят убить. Расскажите, почему она уехала в Донецк и Ирак? (2005-го Надія Савченко була миротворцем в Іраку. — "ГПУ"). Убивать людей?" Я трималася, але потім розплакалася, — каже мати Надії Марія Савченко, 76 років, у чорному пальті й квітчастій хустці. За чотири дні до прем'єри повернулася з Москви. До доньки її не пускали п'ять місяців. Минулого тижня побачилися.
— Надя питає, чи гроші в мене є. Кажу: пенсію получаю, картопля є, цибуля, гречка. Сама на армію дала 5 кілограмів макаронів, 4 — гречки, 2,5 — сахару, 2 літра олії й положила 100 рублів. В'яжу зараз носки для армії.
Наступний суд над Надією Савченко призначили на 12 листопада.
— Фільм вийшов не зовсім стандартний, — із залу виходить голова Спілки кінематографістів України Сергій Тримбач, 64 роки. — В Україні дуже багато сюжетів для кіно. Але нема на нього грошей. Так само, як в армії один автомат на двох. Зараз треба трохи розвантажувати людей від війни. Навіть дружина дивиться "Сватів". Каже до мене: ти ж футбол дивишся, це теж серіал. Інакше буде так, як у Росії — колективне помєшатєльство. Із двоюрідним братом в Анапі попрощався. Він збожеволів, засипав всіх родичів з України повідомленнями, що тут скрізь бандери й фашисти.
Стрічку показали в 14 містах України. Зібрали майже 5 тис. грн для поранених бійців "Айдару". Також — близько тисячі листів для Надії Савченко. Частину після показів написали глядачі.
3 
35413
Коментарі