"Хто ж нас буде малювати, як ти покинеш?"

 

У Києві продовжили виставку Катерини Білокур до 9 серпня. 86 її картин два місяці можна побачити у "Мистецькому Арсеналі". Найбільшу виставку художниці влаштовують з нагоди 115-ї річниці її народ­ження.

— Катерина Білокур не була дуже плідною художницею, тому що малювала віртуозно. Промальовувала кожну деталь. До того ж мусила тяжко працювати і для улюбленого заняття мала небагато часу, — розповідає 34-річна Аліса Ложкіна, куратор виставки. — Майже вся творча спадщина художниці зберігається у двох збірках. У Музеї декоративного мистецтва на території Лаври — близько 40 робіт, і в Яготинському історичному музеї — до 50.

Одну роботу — картину "Півонії" надав для виставки музей Павла Тичини. Художниця подарувала її поетові, коли побувала в нього в гостях.

— Усе життя прожила в селі. Коли побачила його квартиру, для неї вона здалася палацом. Виглядало, що її невелика картина загубилася в інтер'єрі. Тому намалювала більшу. Але коли несла, охоронці під парадним не впустили її. Подумали: якась сільська блаженна пробивається до відомого поета.

У "Мистецькому Арсеналі" можна побачити найвідомішу картину художниці — "Цар-колос". Це авторська репродукція з оригіналу, що загубився на виставці в Парижі. 1957 року на виставку в Лувр повезли вісім робіт Катерини Білокур. Пабло Пікассо, побачивши, назвав їх геніальними. Йому розповіли, що писала ці картини звичайна сільська жінка. Сказав: "Якби художниця такого рівня народилася в нас, ми змусили б про неї говорити увесь світ". По дорозі в Україну дві картини загубилися — "Берізка" і "Цар-колос". Художниця вирішила по пам'яті відтворити цю картину ще раз: написала квіти і на чорному тлі три ледь помітні колоски — нагадування про Голодомор, коли за три колоски могли вбити.

— Раз дитиною вирвала сторінку із зошита брата Грицька і намалювала на ній коня. Потім відривала сторінки і приклеювала до печі. Ті малюнки батько позривав і попалив, їй суворо заборонили малювати, — розповідає 50-річна Ольга Шаповал, завідувачка музею-садиби Катерини Білокур. — Вона потім напише: "Куди я не йшла, що не робила, а те, що я надумала малювати — слідом за мною. І спати я ляжу, а воно мені вчувається, а воно мені ввижається і ніби до мене промовляє: хто ж нас буде малювати, як ти покинеш?" Інколи малювала картини на полотні, зшитому зі шматків тканини. Ці грубі шви добре видно на деяких роботах.

Олійних фарб не знала до 24 років. Спочатку користувалася природними — з бузини, калини, різнотрав'я. Малювала тільки живу натуру. Вважала, що зірвана квітка уже не має природної краси. Писала весняні та літні квіти на картині водночас, хоча в природі такого не буває.

Виставка творів Катерини Білокур триває з 15 червня до 9 серпня. Вхід — 100 грн. Вартість екскурсії — 250. З 16 червня виставку відвідали 50 тис. осіб.

Відмовляла усім парубкам, які сватали

Катерина Білокур усе життя прожила в селі Богданівка Пирятинського району Полтавської області. Батьки не розуміли її прагнення бути художником. "Я не хочу, щоб моя жінка була мазілкою, — казав парубок, який сватався. — Та ти ж осоромиш і мене, і всю Полтавщину". На тому їхні стосунки закінчилися. Катерина Білокур не вийшла заміж і жила зі старою матір'ю та родиною брата.

Відмовляла парубкам, які її сватали. Коли батько призначив сватання, вона втекла з дому. Поїхала в Канів на могилу Шевченка. Казала про письменника, що він був єдина близька їй душа.

×