— Дуже помагало те, що між нами було 600 кілометрів, а сваритися по асьці незручно. Як подумаєш, що це все ще треба набрати на клавіатурі, — стримуєшся, — каже 35-річний Владислав Івченко, письменник із Сум.
Разом із 41-річним Юрієм Камаєвим із Кременця на Тернопільщині написали роман "Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Карповича Підіпригори". Наприкінці грудня автори презентували книжку в тернопільській книгарні "Є".
— Чоловіче співавторство в українській літературі взагалі рідкість — це дуже алкоголемістка робота. Ми ж ні чарки не випили, — сміється Юрій Камаєв.
Над книжкою працювали два з половиною року. При цьому ні разу не зустрічалися. До Тернополя обоє приїхали з дружинами. Жінки сидять у другому ряді та обговорюють погоду в рідних містах.
Головний герой — український агент царської охранки на початку XX ст. Він бореться з ворогами Російської імперії. Прототипа Івана Підіпригори кременчанин знайшов на місцевому кладовищі.
— Побачив могилу царського унтер-офіцера з пересічним українським прізвищем. В той час імперська влада на нашій території саме на таких місцевих конформістах і трималася. А справжньої української інтелігенції було, може, десятки два на всю столицю.
За жанром книжка — гумористичний історичний детектив.
— Видавці представляють її як відповідь Борисові Акуніну. Хоча чув: "Хіба Акунін вас щось запитував, що ви йому відповідаєте?". Є щось спільне — той самий час, детективний сюжет. Але поруч з Акуніним я ще назвав би Ярослава Гашека. Бо наш герой, як і його бравий солдат Швейк, змушений пристосовуватися і виживати в дурній тоталітарній системі, — каже Владислав Івченко. Під час написання роману він відповідав за сюжет, а Юрій Камаєв — за історичну достовірність і правопис. — Я не так давно почав українською писати. То, певно, доводив Юру до бєлого калєнія. Пару раз писав мені: "Ну нема такого слова "уходять"! Нема!".
У червні на конкурсі "Коронація слова" рукопис роману отримав третю премію і нагороду як кращий гумористичний твір. Серед другорядних персонажів з'являються Михайло Булгаков та Ленін. Наприкінці твору герой розчаровується в царизмі.
— Вирішили писати продовження. Підіпригора купить хутір, буде пити чай з малиновим варенням і радуватися життю. Доживе до війни, а потім і до визвольних змагань, — каже Івченко. Він працює журналістом у місцевому виданні. Юрій Камаєв — професійний програміст та історик-любитель. Познайомилися на форумі видавців у Львові.
Після написання роману дружать сім'ями.
2 
1
Коментарі