Восени виходить енциклопедія "Ukraine. The Best. Культурний простір від А до Я"
123 митці стали героями книжки "Ukraine. The Best. Культурний простір від А до Я". Енциклопедія має шість тематичних розділів – кіно, фотографія, музика, арт, література, театр. Найбільше в ній музикантів – 42.
– Ukraine. The Best – назва, зрозуміла і в Україні, і за її межами, – каже ініціатор проекту, власник київської галереї "Триптих" Юрій Комельков, 53 роки. – Містить певну провокацію. Хочеться одразу дізнатися – чому саме the best.
Книжку не обов'язково читати повністю. У ній є короткий виклад біографії кожного героя, цікаві факти. Пояснення – чому він найкращий у своїй справі.
Ідея видати збірку виникла у вересні 2014-го. Я створив сайт Cultprostir.ua. Зрозумів, що дуже мало знаю про українську культуру. До цього сферою моїх зацікавлень як галериста було образотворче мистецтво.
Для мене відкриттям став ілюстратор Владислав Єрко. Соромно, але я не знав українського художника, про якого говорять із захопленням Пауло Коельйо і Джоан Ролінґ. Також раніше не цікавився українською музикою. Моє виховання зупинилося на британському року 1970-х – Led Zeppelin, Пітер Ґебріел. Але в нас працює найкращий музичний журналіст країни Ігор Панасов. Підготував добірки пісень, кліпів, і мене вразила творчість багатьох.
Секстет ManSound – чи не найкращий у світі акапельний колектив.
Євген Філатов, лідер гурту Maneken, завоював спершу визнання за кордоном – в Європі, Японії, а вже потім – в Україні. Він співавтор Джамали, Онуки.
Щодо Джамали два роки тому мав сумніви. Але послухав уважніше й зрозумів, що їй таки місце в енциклопедії. Вона – глибока, якісна і різнобічна особистість. Її музика не підпорядкована законам натовпу. Це певний подвиг – дістатися до вершин, оминаючи смаки більшості.
Ще п'ять років тому Святослав Вакарчук не зібрав би повний "Олімпійський". Теперішній стадіонний тур пов'язаний із його активною громадянською позицією та абсолютним заглибленням у творчість. А ще з'явилася потреба під час війни на Донбасі піднімати дух наших бійців. Музика "Океану Ельзи" – саме така.
Вакарчуку часто закидають, що багато говорить про економіку, геополітику. Я знав Святослава під час помаранчевої революції. Тоді в нього справді була зіркова хвороба. Зараз її нема. 2007-го він став народним депутатом. Велика політика, як жорна, його перемолола й викинула. Тоді у Вакарчука було більше маркетингу, ніж творчості. Зараз навпаки.
За рік-два до Майдану "Океан Ельзи", Pianoбой, "Бумбокс" записали пісні, що наче передбачали майбутні події.
Художник Іван Марчук до отруєння Віктора Ющенка написав його портрет зі спотвореним обличчям. Я запитав, чому він це зобразив. Відповів, що так відчув.
Із театром у нас біда. Влад Троїцький намагався очолити Київський театр опери та балету для дітей та юнацтва на Подолі. В його холі багато років торгували трикотажем. "Труси зі шкарпетками" з'їли режисера за три місяці.
Денис Матвієнко – мега-зірка в балеті. Він потрапив у Книгу рекордів Гіннеса як єдиний в історії танцівник – володар усіх балетних гран-прі. Що з ним сталося, коли став керівником балетної трупи Національної опери України? Витиснули з країни. Путін одразу віддав йому таку ж посаду в Новосибірській опері.
Проте сучасний театр таки розвивається. Хореограф Раду Поклітару заснував Kyiv Modern ballet – один із найкращих в Європі.
Дехто з героїв енциклопедії зустрілися вперше на презентації проекту в Музеї історії Києва. Музикант Дмитро Шуров до того не бачив робіт Анатолія Криволапа. Познайомившись, написав прекрасну музику. Раду Поклітару поставив номер до неї. Криволап, у свою чергу, закінчує картину за мотивами "Жізелі" Поклітару, яку подарує авторові балету.
У літературі в нас є стовпи – наприклад, Ліна Костенко. Але є й сплески. Наприклад, Катя Бабкіна. Вона фонтанує ідеями – окрім літератури, знімає кіно, читає лекції, проводить майстер-класи, робить музичні проекти.
Сергій Жадан також пішов у музику. Готує мультипроекти, до участі запрошує інших митців. Письменники створюють нові форми спілкування з публікою.
Фото стало доступним усім. Це – народне мистецтво. Не обов'язково мати камеру, можна знімати на смартфон. Хоча є й зірка – Борис Михайлов, який живе в Берліні.
Найбільші проблеми – з кіно. Достойного дуже мало. Бо після слова "кіно" завжди йде "гроші". Держава їх практично не виділяє. Хоча радує, що зараз Україна поступово здобуває визнання на світовій кінематографічній арені. Зокрема завдяки успіху вітчизняних документалістів і значним фестивальним нагородам стрічки "Плем'я" Мирослава Слабошпицького, який є героєм нашої книжки Ukraine. The Best.
Я допомагав реалізувати одну ідею. Мали знімати грандіозний фільм про Голодомор. На початку 1930-х в Україну потрапив французький комівояжер. Побачив, що тут відбувалося. Режисером стрічки повинен був стати поляк Кшиштоф Зануссі. На роль головного героя погодився мегазірка француз Венсан Кассель. За 20 відсотків від свого звичайного гонорару. І загалом мав бути зірковий склад акторів. Гроші знайшли. Єдина умова – участь держави в проекті. Сергій Якутович як художник прекрасно намалював усі сцени. Матеріал потрапив до президента Віктора Ющенка. Йому сподобалась ідея. Але він запізно дав завдання. 2009-й закінчився, бюджет наступного року не прийняли. А потім прийшов інший президент. Державна машина поховала колосальний проект. Гроші давали Німеччина, Франція, продюсер Олег Кохан вклав свої кошти, залучив зв'язки. Якби вийшов цей фільм, питання про Голодомор по-іншому сприймали б в Україні і світі. Картина з таким зірковим складом зібрала би багатомільйонну аудиторію. На відміну від нудних вузькопрофесійних заяв істориків, політиків.
Українські митці в час війни збідніли. Однак кількість культурних заходів зросла в рази. Якість – теж. Під час революцій завжди відбувається сплеск у мистецтві.
Західне мистецтво швидко реагує на суспільні події. Стається щось важливе, знакове, поворотне – і це одразу осмислюється. На сцені, в кіно, в літературі. У нас такої традиції немає.
Я з Донбасу. Тамтешня ситуація ілюструє наслідки перекосу культурної політики. Якби сепаратисти до війни почитали б цю книжку, вони б не взяли зброю до рук проти України. Коли група ВВ Олега Скрипки приїхала в Маріуполь, то вулиці в радіусі кілометра були забиті людьми. Всі дахи обліплені.
До держави за підтримкою енциклопедії не звертались. Якраз змінювали міністра культури. Але зараз Міністерство закордонних справ зацікавилось просуванням книжки за кордоном. Мінкульт вирішив представляти її на Франкфуртському книжковому ярмарку.
Книжка не стане бестселером, бо дорога. Коштує 2,5 тисячі гривень. Але напевно її розберуть люди з культурної еліти.
Зараз працюємо над англійською версією. Вона має вийти на початку наступного року. Головна моя мета – це все-таки міжнародний вектор. Ставлення до України зміниться на краще після того, як зарубіжні політики переглянуть цю книжку.
Якось набрав у Google "українська культура" і "культура України". За всю історію кириличного інтернету це словосполучення зустрічається 60 тисяч разів. Набрав culture of Ukraine – а там п'ять мільйонів статей. Виходить, англомовного користувача в кілька сотень разів більше цікавлять питання української культури, ніж україномовного. От такий парадокс.
Це книжка-відкриття, книжка-азбука. Не можна навчитися писати, не вивчивши азбуки. Так само не можна полюбити українську культуру, не розуміючи, з чого вона складається.
Що говорять герої книжки Ukraine. The Best
Художник повинен мати голову мудреця та очі дитини.
Євген Сивокінь, 79 років, режисер-аніматор
Нація завжди народжується з болем.
Сергій Лозниця, 51 рік, кінорежисер
Життя – гра, але справжня. Головне – досягнути того, для чого народжений.
Сергій Фоменко, 44 роки, музикант, лідер гурту "Мандри"
Неможливо 20 років ходити в одних штанях. Так і в музиці – завжди є що оновлювати.
Рубен Толмачов, 43 роки, співак, учасник гурту ManSound
Ідеальний концерт – коли потім нічого не пам'ятаєш. Це значить, більшу частину часу перебував у нірвані, а музика текла і випаровувалася.
Дмитро Шуров, 34 роки, музикант і композитор, лідер гурту Pianoboy
Головне, щоб держава не заважала. Нехай допомагає іншим – немічним, дітям.
Михайло Демцю, 63 роки, художник
Мистецтво таке, яким є суспільство. Жадібності й заздрості – хоч відбавляй.
Микола Рідний, 31 рік, художник
У книжках треба шукати здивування.
Юрій Андрухович, 56 років, письменник
Найдушевніші книжки робляться на нервах і розриві стосунків.
Іван Малкович, 55 років, письменник і видавець
Де немає нації, там немає й театру. Отже, українському театрові залишається тільки співчувати. Не буде його, доки у нас замість крові – борщ.
Володимир Клименко, 64 роки, режисер і драматург
Усе слід робити по максимуму, із серцем.
Віталій Малахов, 62 роки, режисер, художній керівник Київського драматичного театру на Подолі
Тут зібрані люди, завдяки яким слово "український" наповнюється перспективою
Енциклопедія "Ukraine. The Best. Культурний простір від А до Я" містить 123 життєписи українських митців – письменників, музикантів, художників, скульпторів, акторів, режисерів, мистецтвознавців.
Її героями стали Ліна Костенко, Святослав Вакарчук, Іван Марчук, Андрій Хливнюк, Валентин Сильвестров, Джамала, Владислав Єрко, Анатолій Криволап, Оксана Забужко, Марія Бурмака, Іван Малкович, Олег Скрипка, Кіра Муратова, Раду Поклітару, Дмитро Шуров, Катерина Бабкіна та інші.
Над книжкою працювало близько 30 людей. Енциклопедія містить ексклюзивні ілюстрації.
В інтернет-версії кожен герой має 3D-бюст. Можна переглянути архів фотографій, відеоінтерв'ю.
Ігор Панасов, 41 рік, шеф-редактор порталу Сultprostir.ua:
– Читача я уявляв людиною, яка споживанням і поточними новинами цікавиться не найбільше. Намагався показати унікальність кожного персонажа.
Співак Іван Дорн діє не за правилами шоу-бізнесу. Може зняти кліп і викинути в кошик – бо вийшло не так, як хотів. Пішов із групи "Пара Нормальних" на вершині успіху, розпочав сольну кар'єру.
Джазовий гітарист кримський татарин Енвер Ізмайлов показує, як можна вводити етніку у світовий контекст. Він підштовхнув інших музикантів до творення чогось подібного.
"Дахабраха" зрозуміла світові, бо народна пісня за настроєм схожа всюди.
Піснею "1944" Джамала показує, як переживання, біль, радість десятків тисяч людей можуть стати твоєю історією. З'являється почуття відповідальності за батьківщину.
Саша Кольцова з гурту "Крихітка" дуже ретельно працює зі словами. У пісні "Без імені" волонтер із військовим обговорюють, що привезти на фронт. Це – зроблене високохудожньо актуальне мистецтво. Слухач розуміє, що його спокій залежить від того, хто перебуває між життям і смертю.
Як завгодно можна ставитися до емоційних висловлювань Руслани. Але її енергія дає людям імпульс: не здаватися, боротися – і в особистому, і в суспільному.
Ніна Матвієнко передає в концентрованому вигляді українську пісню.
Олег Скрипка зараз багато робить як менеджер. Його етнофестиваль "Країна мрій" – надважливий.
Лідер гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк – номер один у плані передачі поетичності українського мелосу. Його хіти – це майже народні пісні у формі хіп-хопу, регбі, фанку. А тексти Хливнюка російською нагадують прозу Миколи Гоголя – так із них вилазить українськість.
У всіх видах мистецтва потрібен такий орієнтир, як Святослав Вакарчук. Щоб решта підтягувалася до його рівня. Він збирає стадіони. В інтернеті його думки читають мільйони.
В українському кіно процеси йдуть повільніше. Є молоді режисери, які реагують на події в країні. Але треба почекати років п'ять, щоб хтось із них став масштабною фігурою.
Ця книжка здатна стати аргументом, що українське – це висококласне, а не провінційне й низькопробне. Тут зібрані люди, завдяки яким слово "український" наповнюється силою, аргументацією і перспективою. Після перегляду енциклопедії виникає відчуття, що у нас є ґрунт під ногами.
текст: Іван СТОЛЯРЧУК, Анастасія ХЛАПОНІНА
3 
35413
Коментарі