Сім фільмів, які варто подивитись на Одеському міжнародному кінофестивалі
"Ангели революції", режисер Олексій Федорченко, Росія
10 років тому найкращим документальним фільмом Венеційського кінофестивалю стала дебютна стрічка "Перші на місяці" російського режисера Олексія Федорченка.
– Перший великий кінофестиваль, куди привіз цей фільм, відбувався в Ханти-Мансійську, – згадує 48-річний режисер. – Біля готелю стояв чум, де хантийська родина розважала гостей заходу. Катали на оленях, годували сирозамороженим м'ясом і оленячим бульйоном. Я розговорився з хантами – вони розповіли мені дивну історію про повстання шаманів проти радянської влади у 1930-х. Сім'я була з роду Молданових, що брав активну участь у повстанні – багатьох заарештували й репресували. Я не чув про ці події, про них було дуже мало написано. Відразу пішов до Інституту угрознавства і став збирати матеріал – статті, дисертації. Це лягло в основу сценарію "Ангелів революції".
"Жива ватра", режисер Остап Костюк, Україна
— 330 фермерських господарств щороку зникають у США, – розповідає 35-річний режисер Остап Костюк. – На фестивалі "ХотДокс" у Торонто нас вразив документальний фільм про це. У світі ми втрачаємо трударя землі, що з дитинства вихований на любові до рослин і тварин. Наш фільм про Радул – єдину полонину з вівчарством із 78 у Верховинському районі Івано-Франківської області. Розуміли, що від наймолодшого героя стрічки 9-річного Іванка залежить, чи збережеться ця професія взагалі. Шість чоловік із нашої полонини пішли за літо. Багато хто не витримує і втікає. А полонинський закон – коли пішов без дозволу, тобі не платять взагалі. І навіть коли
чоловік тяжко пропрацював два місяці, а потім кинув полонину – бо не здатен витримати. Оце жесть.
"Політ золотої мушки", режисер Іван Кравчишин, Україна
– Екранізувати "Бурачковицькі хроніки" Богдана Волошина мріяв із 1992-го, коли вперше прочитав цю книжку, – розповідає 50-річний Іван Кравчишин.
– Ці три новели – як три головні вчинки, які людина робить у своєму житті: народжується, народжує і вмирає. Перша новела – про галицький футбол, друга – про галицьке весілля, третя – про галицький заповіт. Оповідь іде від імені дівчинки, яку батько називає Миколою, бо дуже хотів мати сина. Спеціально взяв на цю роль свою 11-річну доньку Софію. З маленькими акторами довго треба психологічно працювати, аби їм не перевернулося все в голові. Щоб не забила у чоло зірку, або навпаки – не підхопила комплекс неповноцінності.
"Брідженд", режисер Йєппе Ронде, Данія
79 осіб віком від 15 до 28 років у валлійському графстві Брідженд закінчили життя самогубством. Усі вони були учасниками соціальної мережі Bebo. 2007-го і 2008 року спеціальна комісія відслідковувала репертуар місцевих кінотеатрів, аби в них не показували фільми, де герої вкорочують собі віку. Для повнішої достовірності данський режисер Йєппе Ронде запросив до зйомок підлітків із Брідженда.
"Мустанг", режисер Деніз Ґамзе Ерґювен, Туреччина, Франція, Німеччина, Катар
Дія картини туркені Деніз Ґамзе Ерґювен відбувається на півночі її батьківщини в наші дні. П'ятьох сестер-школярок рідні насильно запроторюють під домашній арешт через їхні ігри з хлопцями. Також із релігійних причин дівчатам забороняють ходити до школи, спілкуватися з однолітками протилежної статі.
– Росія, наприклад, теж досі живе за устоями ХVI століття. Коли жінку повчали: якщо її б'є чоловік – значить любить, – каже українська актриса Ада Роговцева, що навесні зіграла у виставі "Сім", присвяченій боротьбі жінок за свої права. – Українками так просто не покеруєш.
Captum, режисер Анатолій Матешко, Україна
Прем'єра картини Анатолія Матешка відбулася на цьогорічному Каннському кіноринку. Captum – латиною "полон". Два терористи тримають 12 заручників у хліві серед засніженого поля. Отримують наказ розстріляти бранців. Заради розваги вирішують робити ставки: хто з полонених зуміє подолати мінне поле живим.
– Хотіли створити фільм-притчу, без прив'язки до конкретного збройного конфлікту й країни. Хоча зрозуміло, що всі в голові тримали теперішню ситуацію в Україні, – розповідає режисер. – Вклав багато особистого. З режисером Олегом Сенцовим, що зараз ув'язнений у Москві, ми взагалі колись ділили один кабінет на кіностудії. Знімали цю стрічку російською, дуже сподіваємося потрапити в прокат колишніх радянських республік і, звичайно, в Росію. На кіноринку фільмом зацікавилися продюсери з Китаю, Індії. Росіяни навіть не зайшли в наш павільйон. Іронічно посміхалися, натякали, що в Україні не можуть знімати кіно.
"Зеніт", режисер Далібор Матанич, Хорватія, Словенія, Сербія
"Два народи, одна любов" – таке гасло має хорватський фільм про кохання чоловіка й жінки із сусідніх балканських сіл, де живуть народи, що ненавидять один одного. На цьогорічному Каннському кінофестивалі картина отримала приз журі в конкурсі "Особливий погляд".
– Публіка Канн подарувала нам оплески, а ми їм – повні сліз очі, – каже Далібор Матанич. – Нашу стрічку назвали досконалою у сценарії, постановці, грі акторів. Приємно завдяки кіно відчути себе футбольним клубом "Барселона", який цьогоріч обіграв усіх у Лізі чемпіонів.
8 
35413
Коментарі