"Врятуйте Україну зараз! Завтра може бути пізно. Коли Кремль атакував Чечню і Грузію, ніщо його не зупинило. Зараз Кремль атакував Україну, наступною може бути Європа. Може бути світова війна. Врятуйте Україну, будь ласка", – каже 32-річний художник Федір Александрович зі сцени американського кінофестивалю Sundance. Він зіграв головну роль у документальній стрічці "Російський дятел" американського режисера Чеда Ґрасіа. 1 лютого вона перемогла на американському фестивалі незалежного кіно Sundance
ФІЛЬМ ПОКАЗУЄ, ЩО УКРАЇНА І РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ – ЦЕ РІЗНІ РЕЧІ. Розповідає про Україну – щоб була якась історична перспектива. Трішки про Голодомор, може з півхвилини – що тут були найзапекліші бої Другої світової. В Америці не знають, що воювали й українці. Думають, лише Росія. У кадрі ходжу із сином у нашому Музеї війни і про це розказую. Виглядає як лікбез. В Україні дивляться й запитують: "Нащо шматок про війну? Це ж і так зрозуміло". А у світі ніхто про українців не знає.
ПОДАВАВ ПРОЕКТ ФІЛЬМУ ПРО ДУГУ (радянська радіолокаційна станція для раннього виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет. – "Країна") В ЧОРНОБИЛІ У ДЕРЖКІНО. У США її прозвали "російським дятлом". Для мене вона – символ залізної завіси. Нас не допустили навіть до пітчингу (розгляд кінопроектів. – "Країна"). Разом із режисером Чедом Ґрасіа працювали над театральними постановками. Він загорівся ідеєю і зрушив її з місця. Спочатку хотіли зняти ролик на 5–7 хвилин для YouTube. Розглядали поїздку в Чорнобиль як пригоду. Коли відкрили інформацію, як насправді могла статися аварія на станції, вирішили зробити повнометражний фільм. Історією зацікавились інвестори. Продюсує картину Майк Лернер, який робив стрічку "Показовий процес: історія Pussy Riot". Нашу картину не взяли на український фестиваль Docudays. У ній є люди, які мали стосунок до АЕС у 1980-х, і ще живі. Дехто з них досі на керівних посадах в атомній енергетиці або є полковниками у відставці. Може, на фестивалі боялися зачепити когось із політичної еліти або такі естетичні вподобання журі. А фільм хотіли на Sundance, у Торонто, в Берліні. Ми обирали, якому конкурсу надати перевагу.
ЗАПИСУВАЛИ ІНТЕРВ'Ю МОЄЇ БАБУСІ З ЧЕРНІГІВЩИНИ. 1944-го до класу, де вчився її брат, зайшли червоні партизани. Вони застрелили його під час уроку. Є фото з похорон: поряд із домовиною стоїть бабуся, тоді 10-річна дівчинка. Знімали мою історію. Мені було 4, коли вибухнув Чорнобиль. Мене з Києва відправили на деякий час в інтернат до Петербурга.
ПІСЛЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ ВІД РАДІАЦІЇ ЗАХИЩАЛИСЬ СПЕЦІАЛЬНИМИ КОСТЮМАМИ, ВІД ЯКИХ НЕ БУЛО НІЯКОЇ КОРИСТІ. А я в кадрі йду на Дугу голий, загорнений у целофан. Що може бути цікавішого від голої людини в Чорнобилі? Спершу потрібно здивувати глядача, а потім уже думати, щоб воно було логічно. Але йдеться про архетипи. Я наче Роланд, який шукає темну вежу, за п'єсою англійського драматурга Роберта Браунінга (поема 1855 року "Чайльд-Роланд дійшов до Темної Вежі". – "Країна"). Ми конструювали стрічку, як мандрівку до темної вежі – залізної завіси. Є епізод зі скляною маскою, як таємницею, яку розповідаєш. Потім сідаю у дзеркальний човен, що пливе річкою. Під час зйомок я порізав ногу. У калюжі крові красиво віддзеркалювалося небо. Так я виступив агентом померлих під час Голодомору, репресій, Чорнобильської катастрофи. Вони приходять у світ, коли настає час. Бо хочуть правди, прагнуть справедливості, щоб були покарані винні у цих геноцидах українців.
АВАРІЯ НА ЧАЕС СТАЛАСЯ НЕ ВИПАДКОВО. Пояснення радянської влади, що це була "ошибка эксплуатации", смішні. Як у такої величезної махіни Радянського Союзу могло статися подібне на ядерному об'єкті? Василь Шамшин у 1980-х був міністром зв'язку СРСР та одним із розробників Дуги. Його проект провалився, але він хотів зберегти посаду. Чорнобиль вибухнув через нього. Раніше про невипадковість аварії говорив Володимир Комаров. Він очолював експертну комісію, що розслідувала причини катастрофи. Ми їздили до нього в Москву. За нашою версією, саме за наказом Шамшина збільшили потужність реактора. Але потрібне нове розслідування причин аварії.
ДОСІ БОЮСЬ, БО РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ НЕ ЗНИК. Він не був засуджений за свої жахливі злочини. Тому й маємо війну, яка може перерости у Третю світову. Якби був суд і люстрація, при владі в Росії не було б Путіна, багатьох наших посадовців.
СТРАШНО, ЩО ЛЮДИ З КОМПАРТІЇ ДОСІ В УКРАЇНІ НА КЕРІВНИХ ПОСАДАХ. Бо на них лежить компромат у Москві. Їм телефонують і кажуть: "Ви спали 20 років, настав час працювати на нас". І сплячі агенти попрокидалися.
ФІЛЬМ ПОБУДОВАНИЙ, ЯК РОЗПОВІДЬ ПРО ПОДОЛАННЯ СТРАХУ. За сюжетом, я його переміг, коли вийшов на Майдан. А реальний мій страх зникне, коли не буде моделі суспільних відносин, яку нав'язує Москва.
МИ ДОСІ ДУМАЄМО, ЩО СВОЇМ РАДЯНСЬКИМ МИСЛЕННЯМ ЗМОЖЕМО ПЕРЕМОГТИ РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ. Але від цього не рятує ленінопад. Живу людину в Maybach повалити складніше, ніж мертвого Леніна в чавуні.
НАВІТЬ БІЛЬШІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ТЕАТРІВ ОЧОЛЮЮТЬ ЛЮДИ З КОМУНІСТИЧНИМ МИНУЛИМ. Це вже не театри, а музеї якісь. Кілька років тому Сергій Проскурня став директором і художнім керівником Одеської опери. Актори побігли до прем'єра Юлії Тимошенко і сказали: заберіть його від нас. А вони погано співають, як для опери. Ми надто гуманні, коли кажемо: це – культурні діячі, не можна їх звільняти, хай доживуть. Але так знищуємо майбутнє, бо молоді режисери й актори не працюватимуть в Україні. Прочитав ображений коментар режисера Павла Юрова під списком групи, яка реформуватиме театр. Цим займатимуться колишні комуністи Михайло Резнікович і Михайло Захаревич (директори столичних театрів ім. Лесі Українки та Франка. – "Країна"). А Юров два місяці просидів у полоні в Луганську. Молодий режисер поставив кілька вистав, отримав "Пектораль", а до процесу реформ – не допущений. Держава вважає, що це мають робити народні артисти. Вони самі собі присвоюють звання. Система така, що держава з року в рік роздає трохи народних артистів. І директор театру подає себе чи дружину. Це – 60 відсотків надбавки до зарплати. А хтось їх на сцені бачив?
У НАС ДЕРЖАВА ВИДІЛЯЄ ГРОШІ НА КУЛЬТУРУ, А ДИРЕКТОРИ ТЕАТРІВ НА НИХ КУПУЮТЬ СОБІ КВАРТИРИ. А кажуть, мало коштів. Їх на культуру виділяють багато, як ніде. У Національному театрі Литви – 15 ставок. А в нашому Театрі російської драми – 680, в Опері – понад тисячу.
НЕЩОДАВНО ОДНА АМЕРИКАНСЬКА РЕЖИСЕРКА ОТРИМАЛА ГРАНТ, ЩОБ ЗНІМАТИ НА КІНОСТУДІЇ ДОВЖЕНКА. США вирішили підтримати Україну: платитимемо зарплатню, а ти працюй на їхній кіностудії, піднімай її. Але там неможливо працювати, це вже не кіностудія. Може, взагалі не потрібно фінансувати культуру? Бо давати гроші Резніковичу, який був депутатом Київради від Партії регіонів, – це як фінансувати російську армію.
8 
35413
Коментарі