— Україні передусім треба впоратися зі страхом перед Москвою. Та намагається нас провчити. Показати, хто насправді контролює ситуацію довкола, — каже американський економіст Тимофій Милованов, 39 років. Народився в Києві. — Основний посил ворога — що він не зупиниться ні перед чим. Хоче загнати нас у депресію, відчай і страх. Це стандартна стратегія садиста, який прагне зламати жертву. Аби та опустила руки і пристала на всі його вимоги.
Що в такій ситуації робити?
— Вихід є і, він не виняткого військовий. Треба показати Росії, що шлях України до демократії, до європейських стандартів політики — безповоротний. Ворог не хоче допустити, щоб ми стали прозоріші й демократичніші. Тактична середньострокова мета Кремля — підкорити українців. Поставити на чолі держави лояльне до себе керівництво. Або принаймні зламати нинішнє, аби пішло на таємні угоди за зачиненими дверима. Якщо ж покажемо, що зігнути нас годі, — стратегія Москви зміниться. Захоче зупинити конфлікт, ізолюватися від демократичної України, аби не інфікувати її "вірусом" росіян.
Які наші найсильніші віруси для Кремля можуть бути?
— Боротьба з корупцією, очищення влади та її відповідальність перед суспільством, демократія. Це наша головна зброя. Хоч військовий фактор теж дуже важливий — без сильної української армії кремлівські васали в Києві завтра сидітимуть. Але цього недостатньо. Росія повинна боятися заходити в Україну й заразитися демократією. Зайде — розвалиться. Для цього громадянське суспільство має боротись, вимагати від уряду структурних реформ. Доки їх не запровадять — будемо відкриті до атак. Ворог думатиме, що ми слабкі й нас можна поламати.
Ще під час Майдану було зрозуміло — ніхто Україну так легко не відпустить. Нині ж питання навіть не в росіянах. Олігархат, який сидить на бюджеті, не відпустить. Їм є що втрачати. Але народ не розійшовся і пробив цей опір. Так само треба пробити олігархічну стіну в Україні. Це довгий процес. Але не треба здаватися. Слід тиснути на керівництво держави, аби щось робили. Не приймати жодних відмазок — мовляв, важко, війна, згодом. Бо поки що бачимо лише косметичні зміни, а потрібна фундаментальна зміна системи. Як Янукович пішов, так і корупція має зникнути з України. Має відбутися інтелектуальний Майдан в головах українців. Сформуватися в суспільстві критична маса людей, яка продавить зміни.
Інтелектуальний Майдан ще не розпочався?
— Ні. Бачили, як люди торік на Майдані пішли в контрнаступ. Так само буде зрозуміло, коли сформоване громадянське суспільство піде в свій контрнаступ. Лідери мають зрозуміти відповідальність перед суспільством, а не лише промови виголошувати. На кожну відмазку — атака. Не говорити, "о наші панове керівники", а "агов, мудаки, де системні реформи?" Уже дев'ять місяців минуло — й нічого. Де відкриті документи, що саме ви запланували робити? Де виконання обіцянок?
Нові санкцій проти Росії — ефективний інструмент впливу?
— За бажання Росію можна повністю ізолювати. Як з Іраном — накласти ембарго й жодні фінансові операції не можна буде проводити. Також арештувати всі рахунки російських громадян за кордоном. На цьому все: або завтра мали б третю світову війну, або Росія відмовилася б від своїх агресивних планів.
Чому Захід зволікає?
— Намагаються всі важливі інструменти впливу притримати. Будуть їх використовувати, залежно від подальшого розвитку ситуації. От Росія може розпочати бомбардувати Україну — в запасі треба мати інструменти вагомого впливу, аби на це адекватно реагувати.
Росія фактично воює з Україною. При цьому ми досі зберігаємо дипломатичні відносини з Москвою, не послаблюємо економічної залежності від неї.
— Бо нашим олігархам вигідно зберігати зв'язки з країною-агресором. Не відомо ж, які там у них оборудки проходять і наскільки ці домовленості заважають рухатися державі вперед. Що менше торгівлі з Росією — то менше в неї можливостей економічного впливу на Україну. Ми ж не лише на фронті воюємо. Проти нас задіяні всі важелі: політичні, агентурні, економічні. Ми ж чинимо з Росією, як із бандитом, у якого десь у кутку береш гроші. Хоч розумієш, що матимеш проблеми через це.
Як же вплинути на олігархів?
— Має бут сигнал. Сотник Парасюк наприкінці Майдану вийшов і озвучив те, що відчував народ — жодних поступок Януковичу. Нині люди розуміють: минув рік, а ці мудаки при владі нічого не можуть зробити. Доки це триватиме? Має відбутися суспільний вибух. Після такого сигналу тиск на владу зросте. Політики відкриють свої рахунки й засвітять, де крадуть. Багато хто або піде на пенсію, або ж покине країну.
Але все має відбутися мирно. Адже насильницький варіант — на руку Росії: у хаосі поставити всюди своїх людей. Це нині найбільший для нас виклик. Суспільство має доволі агресивно протиснути зміни в державі, але не допустити її колапсу. Нехай уряд залишається, але справді працює. Маємо поставити запитання: де антикризовий набір заходів? Де масові звільнення некомпетентних людей? Де відкриті кримінальні справи за корупцію? Нинішній уряд думає, що є реформатором. Насправді ж не розуміє, що відбувається в країні. Топчуться на місці. Потрібно займатися стратегічними питаннями завтрашнього дня, а не випрошуванням грошей у Заходу. Доки ж буде отаке зволікання з реформами, він даватиме нам лише подачки — аби не вмерли.
2 
1
Коментарі
1