Ушанування жертв польсько-українського протистояння 1940-х років потребує не політики, а пам'яті

Ушанування жертв трагічних подій на Волині та польсько-українського протистояння 1940-х років потребує не політики, а пам'яті та порозуміння.

Ми з сумом мусимо визнати: цього року односторонні політичні декларації залишили гіркий слід у серцях багатьох людей. Небажання почути одне одного, повернення до пошуку ворогів, поширення некоректних політичних та історичних оцінок ніколи не виконають жодної доброї місії. Вони звертаються не до пам'яті. Вони звернені до гордині.

Для розвитку добросусідських відносин між нашими країнами ухвала Сенату Республіки Польща є кроком назад на шляху до порозуміння, порівняно із прийнятими 2003 року спільними словами президентів України та Польщі та єдиним текстом заяви парламентів обох країн. Однобічна ухвала Сенату образлива для сучасних українців, які шанують своїх предків, полеглих у боротьбі за незалежність держави. Цей документ нехтує пам'яттю жителів України, котрі стали жертвами міжнаціонального протистояння.

Але політичні емоції, особливо ті, які не мають доброї й високої мети, — плинні. Вони не здатні зашкодити глибокому та шляхетному бажанню українців і поляків відчувати взаємні щирість та повагу. Супроти цього маліють будь-які гасла, проголошені навіть із найвищих трибун.

У взаєминах українців і поляків немає ані більше чи менше скривджених, ані більше чи менше добродійних. Ми ділимо щастя і біду нашої історії порівну. Тому звертаємося до влади обох країн: не легковажити історичною пам'яттю і не заохочувати жодних політичних намірів, здатних завдати шкоди і нашим народам, і всій європейській справі.

Закликаємо разом схилити голови перед пам'яттю жертв та повернутися на непростий шлях примирення, значну частину якого подолали спільно обидва народи. Найтривкіший фундамент нашого добросусідства — це історична правда, глибоке пізнання минулого, визнання взаємних кривд і взаємне прощення, усвідомлення неможливості односторонньої оцінки спільного трагічного минулого та пошуку одного винуватця взаємного конфлікту.

Ми повинні йти далі, розвивати наші добросусідські стосунки. Вони й будуть гідним пам'ятником загиблим, свідченням того, що трагедія навчила нас жити по-християнському. Крок до правди та порозуміння не пізно зробити ніколи.

Цьогорічні сумні роковини повинні стати доброю нагодою згадати принцип миротворчості як головний урок для наступних поколінь, спільною молитвою пом'янувши жертв взаємного кривавого протистояння — поляків та українців.

Наше минуле і сьогодення мають слугувати майбутньому.

Голова комітету "Примирення між народами" перший президент України Леонід Кравчук

ДОВІДКА

3 квітня у Києві створений Громадський комітет "Примирення між народами". Відомі релігійні та громадські діячі звернулися до українського й польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни. У заяві також підкреслена важливість добросусідських відносин сьогодні.

До складу комітету входять: перший президент України Леонід Кравчук, Святійший Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет, високопреосвященніший Симеон, митрополит Вінницький і Барський УПЦ, Емеритований Верховний Архієпископ УГКЦ кардинал Любомир Гузар, Іван Васюник, Володимир В'ятрович, Марія Матіос, Борис Олійник, Ада Роговцева та Ігор Юхновський.

×