19 листопада на засіданні антикорупційного комітету народний депутат Володимир Парасюк поцілив ногою в голову генерал-лейтенанта СБУ Василя Пісного.
Постраждалий написав негайну заяву, бо, крім голови, постраждала честь офіцера, і Генпрокуратура відкрила провадження за ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу).
Парасюк вибачився. Не перед генералом, як годилося б хулігану, а перед народом. "Я зробив це, — сказав, — не як народний депутат, а як майданівець… Я не шкодую про вчинок і готовий нести моральну відповідальність перед суспільством і законом".
Із погляду права, висновок однозначний: при виконанні службових обов'язків побито представника держави. Правопорушник не кається — тож покарання слід відмотати сповна. До того ж, він — рецидивіст: до публічного приниження офіцера СБУ встиг узяти участь у викраденні працівника Служби безпеки, завдати тілесних ушкоджень прокурору під час розгляду справи Корбана й у фізичному тиску на Печерський райсуд столиці.
Справа перестає бути однозначною після уточнення: нардепом-хуліганом є сотник Володя, якого вважали совістю Майдану. І кулаки він розпускає не через свербіж, а з бажання встановити повсюдну справедливість. І вдарив він не генерала спецслужби, а відому у кримінальних колах особу на прізвисько Антибіотик.
Як після такого уточнення не перейнятися симпатією до каральної ноги?
І напав Парасюк не знічев'я. Він перед тим розповів антикорупційному комітету, що Пісний — корупціонер зі стажем. Наочним свідченням його нечистоплотності є, зокрема, розкішний особняк біля озера на Львівщині; готель у центрі Львова з красномовною назвою "Наталія 18", подарований доні на 18-річчя; розлога бізнесова мережа генералової екс-дружини, до якої належать готельний комплекс "Хатина" у Брюховичах з територією понад 10 гектарів і ресторан "Форос" у Львові. Серед джерел стрімкого збагачення Парасюк назвав кришування бізнесу — саме за підозрою в рекеті Пісного затримали 1995 року, проте тоді він вислизнув і посаду зберіг. Звільнили його з МВС лише у січні 2015-го — після нових викриттів. Але одразу влаштували до СБУ. Титулованому корупціонеру доручили боротися з корупцією. І от ця людина, уявімо, заявила: "Я зробив для Революції гідності значно більше, ніж Парасюк своїм галасом".
"Мені стало боляче за всіх побратимів, за тих людей, які загинули на Майдані", — пояснив народний депутат і додав, що готовий скласти мандат.
Попри симпатії до славного сотника, мандат йому й справді краще скласти. Ще чесніше — було б не давати Володі того мандата.
Окрім Небесної сотні, яку обрав Господь, варто було б сформувати сотню Земних героїв — і серед перших зарахувати до неї сотника Володю. Навіки. Проте замість уславити, з Парасюком учинили підлість. "Сценічні" керівники Революції гідності розтягли її творців по виборчих списках: собі — для рейтингу, людям — для ілюзії, що владу тепер вершитимуть чесний сотник і його побратими. Наперед знаючи, що система цього не допустить.
Володя — не парламентарій. Він — опришок. І побачивши, "що у нас у владі бездіяльність", почав діяти, як уміє. Поки що — кулаками і зубами. І судити його за це влада не має права. Не тому, що Володя — герой Майдану. Тому, що досі не засудила жодного злочинця, проти яких, рятуючи країну, Майдан повстав.
3 
35413
Коментарі