— Нам в уряді потрібні хоча б 10 таких людей, як Савченко. Я кілька місяців тому казав: не знайдеш кращого генерального прокурора, ніж Надія. Шокін — це минуле. Нам треба не з такими людьми йти вперед. А з такими, як пацани з Небесної сотні. З тими, хто зараз воює в Авдіївці, під обстрілами сидить. От за ким майбутнє. Савченко — це майбутнє. Це — серце України, її дух, її біль, її кров, її капіляри, — говорить актор Олексій ГОРБУНОВ, 54 роки.
Надія в день повернення була підкреслено прохолодна з Юлією Тимошенко. Ледве стримувала гнів, приймаючи звання Героя від президента Порошенка.
— Я, артист, повинен говорити про театр і кіно. Але чомусь два роки кричу про політиків, прокурорів, ментів, суддів. Мене роз'їдає те, що роблять із моєю країною. Найкращі гинуть, а всі ці зажерливі пики продовжують жити. Тому Савченко їх у ступор увігнала. Вони ж навіть доторкнутися до неї боялися. Тому що це — така енергія, така сила. Ще й заслужена. Хай хоч один хоча б дві доби посидить у в'язниці. Ми за цей час про кожного з них дізнаємося більше правди, ніж із того, що вони нам віщають 20 років.
10 чоловік, як Савченко, скрізь — у культурі, спорті, прокуратурі — і через місяць державу не впізнаємо. Що хорошого роблять зараз ці Насіров (глава Державної фіскальної служби. — ГПУ), Луценко (генеральний прокурор. — ГПУ)? Що вони змінили? Але я вивчив їхні прізвища. Не героїв прізвища, а всіх цих демонів, бо вони ж постійно миготять перед очима. Якщо їх замінять люди рівня Савченко, тоді ми нарешті побачимо зміни в державі й будемо брати в них участь. На жаль, серед наших політиків не знаю жодного, хто готовий померти за цю країну. Жодного. Прийшла одна. Хай беруть приклад.
В аеропорту Надія Савченко сказала: "Не дайте мені спаскудитись". Політики намагатимуться спекулювати на її імені, підкупити, залякати.
— Силу духу перемогти неможливо. Її у страшній в'язниці не могли зламати два роки. Тому дуже сподіваюся, що Надії вистачить сил вистояти в боротьбі з нашими запроданцями. З ними говорити не треба. У них на пиці все написано — хто вони і чого від них чекати. Подивіться на обличчя Савченко і на обличчя будь-кого з тих козлів. Ось вони — дві протилежності. Все зрозуміло.
Надія тільки на Надю. На сестру її, на маму. Це обличчя тієї України, в якій хочуть жити нормальні люди, яких я бачив на Майдані — молодих, старих, україномовних, російськомовних, польськомовних, грузиномовних. Там були люди одного духу, однієї групи крові. Ось таких нам і треба побільше. Надя — герой. Вона в мене і в мільйони людей в Україні вдихнула надію, яку ми вже почали було втрачати.
1 
1
Коментарі
4