Раптовий візит Вікторії Нуланд, яка опікується війною на Донбасі, від початку нічого доброго не обіцяв. Барак Обама однозначно заявив: летальної зброї Україні не дасть і військо втихомирювати Кремль у нашу далечінь не пришле — хоч би що творив Путін у зоні своїх "споконвічних інтересів". Тож сподіватися на подарунки нам не випадало.
Про що помічник держсекретаря США з питань Європи та Євразії говорила з Петром Порошенком, невідомо. Напевно, президент почув те, що й народний депутат від "Самопомочі" Вікторія Войціцька запрошена разом з іншими колегами на окрему зустріч.
Держдепартамент США, за її словами, наполягає: Україна має внести зміни до Конституції про особливий статус для окупованих територій Донеччини та Луганщини, провести на захоплених московітами землях вибори — бажано в липні та забезпечити амністію бойовикам. При цьому Україна має змиритися з відкритим війною кордоном і з тим, що важке озброєння буде не відведено, а передано під нагляд ОБСЄ.
Не наполягаючи на виконанні Кремлем своєї частини Мінських угод (а може й зневірившись у цьому), США вустами пані Нуланд висловили настійливе "побажання" створити прецедент, "коли російські війська вперше в історії добровільно залишать територію, яку вони окупували".
Треба розуміти, Путін устидиться перед щирою простотою українців і забере своїх головорізів із Донбасу. Інших гарантій помічниця держсекретаря не привезла. Та й де б вона їх узяла? Кремль неодноразово заявляв: жодних зобов'язань він у Мінську не брав і виконувати нічого не буде. Ні до виборів, ні після. Та й виводити з Донбасу йому нікого й нічого. То з чого має проклюнутися "прецедент"?
Недипломатичний наскок на Київ помічниці держсекретаря США слід розглядати в руслі нинішнього світового вояжу Барака Обами.
Каденція завершується, і президент "підчищає" за собою політичну територію. Проїхався проблемним Близьким Сходом. Навідав країни Європи: Велику Британію, що намірилася вийти з Євросоюзу; Німеччину, яка потерпає від навали мігрантів. До України не зазирнув — калібр не той, але й без уваги залишити не міг. Навіть більше — Обама, схоже, поклав за мету вирішити до завершення президентства серед інших й "українську проблему". І передати своєму наступникові світовий порядок у цілковитому порядку.
Тут, як мовиться, не до чистоти політичних методів. Байдуже, що всі бачать: Нуланд прилетіла з таранною місією в Київ одразу після зустрічі Обами з Меркель. Байдуже, що у вимогах Нуланд проскакують путінські нотки, а бойовики вже перенесли свої фейкові вибори на липень, наче знали, що саме цей місяць випливе з вуст гінця Держдепу. Усе це дрібниці — Обамі потрібен омріяний результат.
Що в цій ситуації робити Києву? Вести переговори, виходячи тільки з інтересів своєї держави. І не підігрувати президентові США в його приватному бажанні. За всієї щирої до нього поваги. Але це по-друге.
А по-перше, пам'ятати: є лише один прийнятний для України шлях замирення на Донбасі й повернення захоплених московітами територій. І починається він з узяття під контроль державного кордону, виведення окупаційних військ з наступним роззброєнням бойовиків і відновленням у регіоні українського правового, соціального і гуманітарного поля.
Візит помічника держсекретаря США слід розглядати як тест на сміливість української влади відстоювати інтереси країни і проводити хоч якоюсь мірою незалежну міжнародну політику.
7 
35413
Коментарі
1