Партія регіонів продовжує свою шовіністичну політику

Активізація зусиль Партії регіонів з усунення з посади міністра освіти Івана Вакарчука не дуже б дивувала людей, що розуміють політику як мистецтво можливого. Коли б не гасло, під яким партія докладає цих зусиль.

Очевидно, що намагання БЮТу забезпечити обрання потрібних йому міністрів дало "регіоналам" важіль у торзі за вирішення власних "питань". А скандал із Юрієм Луценком створив добру нагоду, аби знову спробувати усунути небажаних їм осіб у нинішній владі.

Вакарчук серед них посідає одне з чільних місць, адже він зважився перейти від слів до діла: випускники й вступники муситимуть володіти державною мовою. А це не може не викликати ненависті в людей, котрі хочуть бути елітою нації та водночас ігнорувати українську. Для прибічників так званої двомовності — яка насправді багато де була б російською одномовністю — скинути його навіть важливіше, ніж міністра культури Василя Вовкуна, що наполіг, аби українська звучала в кінотеатрах.

Проте скидати Вакарчука пропонують не за впровадження обов"язкового тесту з рідної мови чи взагалі тестування як передумови вступу до вузів, а за "націоналізм". Мало того, цей гріх депутати-"регіонали" вважають не менш страшним, аніж алкоголізм — справжній чи гаданий — міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Блокуючи парламентську трибуну з метою домогтися розгляду цього питання, Партія регіонів почепила на ній гасло. Воно демонструє позицію цієї політичної сили: "Алкоголиков и националистов — в отставку!"

"Алкоголиков и националистов — в отставку!"

Це відповідь тим, хто повірив у еволюцію керівництва Партії регіонів, — під впливом політичного досвіду, порад західних політтехнологів, спілкування з російськими "старшими братами" чи бодай сподівання на голоси центральноукраїнських областей. Вони нічого не зрозуміли й нічому не навчилися — навіть приховувати свою ненависть до такої України, яка не буде політичною чи принаймні культурною колонією Росії. Не знають, що націоналізм у цивілізованому світі — там, де вони тримають свої гроші, проводять відпустки та вчать дітей, — сприймають радше як синонім патріотизму, а не нацизму. Мало того, "регіонали" не збагнуть, наскільки політично некоректно прирівнювати неприйнятні для них переконання до хворобливих фізіологічних залежностей. Це продовження тієї самої неприховано шовіністичної політики, що кілька років тому проявилася в звинуваченні кандидата в міністри Володимира Огризка: мовляв, він "уперто відповідає українською" на їхні запитання російською. Того "націоналіста" вони вигнали, тепер узялися за наступного.

У будь-якій країні Європи такий брутальний виступ проти мови й ідентичності титульної більшості став би для його автора політичною смертю і завдав би чималої шкоди партії — навіть якби однопартійці швиденько відхрестилися від нерозважливого колеги. У нас у такий спосіб, очевидно, намагаються зажити більшої прихильності — інакше перед виборами не пускали б на язик того, що в них увесь час на думці. Тепер від нас залежить, чим обернеться така відвертість для Партії регіонів та Віктора Януковича особисто. Спробуймо не забути цього бодай до виборів. Геть антиукраїнських шовіністів укупі з тими, хто дебоширить у європейських аеропортах!

×