Жорстка інформаційна кампанія проти Дональда Трампа розпочалася ще на етапі його висування кандидатом у президенти США від Республіканської партії. Ліберальна преса одразу ж звинуватила його в расизмі та фашизмі. Це виглядало як звичне навішування образливих ярликів. Проте майже всі спроби принизити Трампа давали зворотний ефект: що більше його представляли нацистом, то швидше зростала його популярність. Дивним чином до нього не приставала інформаційна багнюка.
Тоді політтехнологи демократів вирішили, що треба боротися не з Трампом, а з його електоратом — білими американцями, середнім класом. Мовляв, за харизматичного мільярдера голосує виключно "біле сміття" та інші невдахи й маргінали, з якими більшість виборців не захочуть себе асоціювати. Наприклад, популярна гумористична передача "Суботнього вечора у прямому ефірі" випустила пародійний передвиборний ролик на підтримку Дональда Трампа. У ньому прості працьовиті білі американці пояснюють, чому вважають того сильним лідером і хорошим президентом. Але наприкінці відеоролика виявляється, що всі ці виборці — нацисти, антиісламісти, скінхеди й куклукскланівці. Фінальний слоган — "Расисти за Трампа".
Проте й тут педалювання теми "фашизму" призвело до протилежних результатів, а саме до формування пасіонарного ядра прихильників Трампа та їх мобілізації. Понад те: вони дійшли висновку, що Трамп — це останній шанс білої Америки. У цьому переконує й демографічна динаміка, адже з кожним роком у США частка білого населення скорочується. Через чотири роки прихід до влади лідера типу Трампа стане неможливим.
Отже, образливі ярлики "фашизму" не спрацювали. Але через їхню шалену розкрутку в засобах масової інформації, виникло питання: а може, справді існує зв'язок між ситуацією в нинішніх США і гітлерівській Німеччині?
Радіостанція "Німецька хвиля" запитала про це Томаса Вебера — професора історії та міжнародної політики, засновника й директора Центру глобальної безпеки й управління в Абердинському університеті в Шотландії. На його думку, справді існує певна схожість між успіхом Дональда Трампа й успіхом, який мав Адольф Гітлер.
Передусім, обидва є носіями альтернативної політики, яка хоче вивести США, а раніше — Німеччину, вперед. "У Німеччині 1920–1930 років нижній шар середнього класу й низи суспільства бачили себе жертвами світової економічної кризи, інфляції й наслідків Версальського договору. Як і сьогодні в Америці, коли нижній шар людей середнього класу, що мають білий колір шкіри, відчуває себе переможеним. Уперше за багато десятиліть цей прошарок суспільства думає, що їхнє майбутнє вже не стане кращим, ніж минуле. Вони вважають себе жертвами глобалізації, Волл-стріт і фінансової кризи. Тому можна говорити про певні подібності в політичній ситуації, яка склалася в сьогоднішній Америці й виникла в націонал-соціалістичний період Німеччини в певних шарах суспільства, і їхню готовність підтримати когось, як Трамп або Гітлер", — пояснив професор Томас Вебер.
Результати екзит-полу Сі-Ен-Ен на президентських виборах 8 листопада 2016 року підтверджують цей висновок. Білі американці становили 70% усіх виборців США, з них за Трампа проголосували 58%, а за Гілларі Клінтон — 37%. З афроамериканців (12% усіх виборців) і латиносів (11%) Трампа підтримали відповідно 8% і 29%, а Клінтон — 88% і 65%.
Отже, Трампа і Гітлера зближує, по-перше, орієнтація на середній клас. Це можна назвати фашизмом, адже, згідно з політологічним визначенням, "фашизм — це масовий рух середнього класу". Оскільки основу середнього класу в США становлять білі американці, то вони й домінують серед прихильників Трампа.
По-друге — це спрямованість, за словами Томаса Вебера, проти "глобалізації, Волл-стріт і фінансової кризи". У програмній промові Трампа 22 жовтня 2016 року йдеться про спрямованість проти шахрайства, брехні політиків і ЗМІ, монополізації та соціального паразитизму, що пронизали американське суспільство. Гострою проблемою є придушення свободи слова — у формі так званої політкоректності. Прихильники Трампа впевнені: їм не дають вільно говорити про те, що вони вважають несправедливим. Усі знають про "темношкірі сім'ї, що живуть на державну підтримку поколіннями", але тих, хто заявить про це, назвуть расистами.
По-третє, це — харизматичність і віра у правоту своєї справи. Силу Трампові надавало те, що він висловлював власні переконання, а не те, що від нього хотіли почути. Це й дало противникам підстави для висміювання його як "маргінала". Але Трамп не став із цим боротися, натомість осідлав цей ярлик і перетворив його на символ революційної альтернативи. Багатьох прихильників він здобув саме поведінкою повстанця проти еліт і створеної ними несправедливої системи.
Рекламний бюджет Гілларі Клінтон перевищив бюджет Дональда Трампа у 3,5 разу, за даними Федеральної виборчої комісії США. Висміюванням і демонізацією "ексцентричного мільярдера" займалася величезна пропагандистська машина ЗМІ — як у США, так і в інших країнах. Майже всі політологи й соціологічні служби пророкували йому поразку. Проте він переміг. Вочевидь, для цього було необхідне дещо більше, ніж сотні мільйонів доларів виборчого фонду, правильні гасла й харизма.
Оглядачі говорять про "політичний нюх" Трампа, вміння відчувати "дух часу". Свідомо чи інтуїтивно, але він вловив дух переходу світу до постіндустріальної формації.
Індустріальна формація — це передусім масове виробництво й масове споживання, монополії й обдурені ними натовпи. "Великому конвеєру" не потрібні самодостатні особистості — йому треба типізовані "живі гайки" для виробництва й споживання. Тому діяльність індустріальної мегамашини спрямована на перемелювання особистостей, перемішування культур, народів і рас, перетворення їх на однорідний розчин і випікання з нього обслуги.
Постіндустріальна формація заперечує такий протиприродний стан. Її головний сенс — звільнення людини з машинного рабства, набуття нею ментальної й економічної самодостатності, відмова від лицемірства й соціального паразитизму. Тому стара система неминуче буде знесена разом з усіма її інститутами — корумпованою безликою бюрократією, шкідливими виробництвами, отупляючою пропагандою, економічною незахищеністю.
Нині головним світовим центром інноваційного розвитку є США. Тож логічно, що криголамом цивілізаційних змін виступає американський середній клас на чолі з Дональдом Трампом. Запропоновані ним революційні перетворення — це розчистка території для нового світу.
Показово, що до тимчасової адміністрації нового президента увійшов Пітер Тіль — мільярдер із Кремнієвої долини, співзасновник платіжної системи PayPal. Він є ідеологом стартапів, тобто інноваційних компаній. Україномовному читачу знайома його книжка "Від нуля до одиниці. Нотатки про стартапи, або Як створити майбутнє".
Нова цивілізація починається як великий стартап, а її козирем є Дональд Трамп (англ. Trump означає "козир". — ГПУ). Ось тут і захована відповідь на запитання — чому не спрацювали ярлики "фашист", "нацист", "новий Гітлер". Тому що, як писав Віктор Гюґо, "жодна армія не може протистояти силі ідеї, час якої настав".
2 
1
Коментарі