— Комуністична партія — велика міждержавна структура з минулого століття. Вона важко змінюється, бо має сильне ядро, що не хоче змін. У родинах, в електораті. На початку 1990-х у Чехії була ідея змінити назву Компартії, та комуністи й цього не схотіли, — розповідає чеський історик Павел Жачек, 46 років. — Але Захід не має іншого шляху, як підтримувати Україну і сприяти її змінам на шляху декомунізації. Хоча нині Європа призабула, що зробили в Німеччині після 1945-го в процесі денацифікації. Нинішня ситуація в Україні — як дзеркало тих подій. Та альтернативи декомунізації немає.
Чому тоді на Заході часто критикують український закон про декомунізацію?
— Багато з них дійсно не розуміють, що означає жити в умовах радянського режиму, в комуністичній дійсності. Звісно, є і російська пропаганда. Для критики в бік України є і суто політичні причини. Не виключаю, що вони бояться Росії.
Декомунізація в Україні виправдовує ваші очікування?
— Відбувається природний процес. За кожною демократичною країною тягнеться шлейф проблем із минулого, тягарі колишніх політичних помилок, проблеми створення нової медійної думки, інформаційної політики. Ми маємо подібні проблеми у Чеській Республіці. Ще не встигли розквитатися зі своїм політичним минулим, а вже опинилися віч-на-віч із глобалізацією та всіма сучасними проблемами, з якими мають справу такі великі гравці, як Німеччина, Франція і Сполучені Штати.
Навіть якщо Компартія зникне з чеської політичної сфери, це не вирішить усіх проблем. Ідея Вацлава Гавела була така: "Я не припиню діяльності комуністичної партії. Будемо чекати, доки вона себе вичерпає".
Комуністи в Чехії досі мають 15 відсотків підтримки громадян. Питання — чому ці люди підтримують минуле і йдуть усупереч сучасним процесам? Треба знайти спосіб змінити їхню думку. Потрібні сильні лобісти демократичних ідей. Сила комунізму — в головах, наших уявленнях і переконаннях. Тому доводиться боротися з ними.
Те саме потрібно робити і в Україні. Звісно, поки що не зрозуміло, до чого ці зміни можуть призвести. Та єдиний спосіб дізнатися — розпочати їх. Має бути сильна інформаційна кампанія. Бо всі внутрішні труднощі й затримки від того, що країна вразлива до руйнівних зовнішніх факторів. Треба налагодити обмін інформацією з іншими посткомуністичними країнами.
Які заходи мають бути основними? Відкриття архівів КДБ?
— Це важлива частина загального процесу. Кожне відкриття архівів і робота з ними істориків впливає на громадську думку. Якщо хочемо зрозуміти, як працював комуністичний режим, як він контролював суспільство, мусимо звернутися до архівів. У Чехії вони знищили тисячі файлів, документів, що в 1990-х пролили б світло. В деяких випадках це був єдиний спосіб дізнатися подробиці, як діяла та система. Це могло б змінити думку тих 15 відсотків чеських громадян, які досі підтримують комуністів.
Колишні політв'язні та їхні родини досі чекають на оприлюднення, викриття й офіційне визнання помилок режиму. Без відкриття архівів вони не зможуть прийняти й довіряти новому демократичному режиму. Тому настав час дізнатися правду.
Як бути нашому Інституту національної пам'яті, щоб і відкривати злочини режиму, й уникати звинувачень у надмірній перевірці його діячів?
— Я не погоджуюся з точкою зору, що комуністична пропаганда з її КДБ, репресіями і мільйонами жертв залишилася в минулому. Не погоджуюся, що не час зараз відкинути шори, подивитися сумній правді у вічі і визнати її. А коли буде час? Чекати, доки остання жертва й останній кат помруть? Чому декомунізацію називають радикалізмом? Те, що комуністи творили до 1991-го, особливо в 1930–1950 роках — оце був радикалізм проти людей і народів. Та матеріали про це досі закриті. Це неправильно.
Наскільки ймовірно, що комуністи в Україні перефарбуються, а люди старої системи в політиці залишаться?
— Що краще — ліквідувати компартію, давши її членам дезертирувати до інших партій, чи миритися з компартією у політичній системі? Як на мене, заборона — найкращий спосіб позбуватися комуністичних залишків. Тепер, якщо хочеш бути депутатом, маєш розуміти, що твої комуністичні дні в минулому. І що далі маєш працювати як демократ.
Правозахисник Йосип Зіссельс вважає, що проросійські українці мають притаманний азіатам запит на строгого вождя. На його думку, це лікується не декомунізацією, а часом.
— Так, Україна — між двома геополітичними групами інтересів. Але не треба жодного з них боятися. Якщо постійно враховувати інтереси далеких геополітичних гравців і не зважати на потреби й бажання свого народу, то зайдете в глухий кут. А український народ зараз має чудову нагоду голосно заявити у світі свою волю. Адже Майдан вказав шлях, яким маєте рухатися.
Якщо досвід інших країн прийнятний для України, то український досвід зможе знадобитися для декомунізації Росії?
— Україна може допомогти Росії, якщо успішно дасть раду своєму комуністичному минулому. Це може бути джерелом страху й агресії з боку Росії. Там бояться, що коли в Україні щось зміниться, то це пошириться і на них. Це не значить, що російський режим безнадійний. Чи багато людей знали, що комуністичний режим 1991-го от-от упаде? Здавалося, що він так само сильний, як і 70 років тому. А раптом все посипалося.
6 
35413
Коментарі