Зеленський звільнив голову СБУ і генпрокурора
— Зареєстровано 651 кримінальне провадження щодо державної зради та колабораційної діяльності працівників прокуратури й органів досудового розслідування. У 198 провадженнях особам повідомили про підозру. Понад 60 співробітників прокуратури та СБУ залишилися на окупованій території і працюють проти нашої держави, — заявив президент 44-річний Володимир Зеленський 17 липня. — Такий масив злочинів проти основ національної безпеки і зв'язків, які зафіксовані між працівниками силових структур України та спецслужбами РФ, ставлять дуже серйозні запитання до відповідних керівників. Кожне з таких питань отримає належну відповідь.
Зеленський відсторонив генпрокурора Ірину Венедіктову й усунув главу Службу безпеки України Івана Баканова.
Іншим указом поклав виконання обов'язків генпрокурора на заступника Олексія Симоненка. Його називають креатурою заступника керівника Офіса президента Олега Татарова. Обов'язки глави СБУ виконуватиме перший заступник Баканова Василь Малюк. Обох журналісти бачили на скандальному святкуванні дня народження Татарова. Останній у 2011–2014 роках був заступником керівника Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ. Під час Революції гідності курирував затримання та просування кримінальних справ проти майданівців. Заявляв, що мітингувальники в центрі Києва загинули від поранень у потилицю. Стріляли в них нібито не міліціонери, а люди поруч.
— В обох відомствах виявилося чимало колаборантів на окупованих територіях. Це свідчення помилок у роботі їхніх керівників. Але насправді причин більше, — говорить політолог Володимир Фесенко, 63 роки.
— Про підстави для звільнення Баканова писали за місяць до президентського рішення. Це серйозні претензії до роботи СБУ та чимала кількість кадрових помилок. Історія із затриманням колишнього керівника територіального управління СБУ Криму Олега Кулініча (передавав російським спецслужбам розвідувальну інформацію проти України, за даними Державного бюро розслідувань. — ГПУ), що працював помічником Баканова, стала останньою краплею.
Кадрові люди не витримали іспиту війною або втекли з країни, як заступник Баканова Андрій Наумов (затриманий 7 червня на прикордонному переході на півдні Сербії за підозрою у відмиванні грошей. В машині виявили 600 тис. євро, $125 тис. і два смарагди. Виїхав з України 23 лютого, за кілька годин до початку повномасштабної російської агресії. Йому інкримінують державну зраду. — ГПУ). Або почали співпрацювати з ворогом.
Але заміна керівника СБУ і прокурора планувалася ще в січні — через невдоволення їхньою роботою. Недостатньо контролювали свої відомства. Були претензії до конкретних рішень. Війна на певний час відклала проблему, проте й додала нових причин для усунення.
Венедіктова виявилася недостатньо ефективною керівницею. Є претензії щодо уповільнення розвитку конкретних справ і незадовільної роботи з документації злочинів російських агресорів. Проте головна причина — велика кількість колаборантів у відомстві. Ця проблема існувала ще 2014-го.
Для Зеленського важлива командність у роботі. Якщо людина випадає і діє у власних інтересах — втрачає його довіру. Саме тому зняли Андрія Богдана з посади керівника Офіса президента. Схожі історії з Бакановим і Венедіктовою. Голова СБУ з перших днів війни не виходив на зв'язок. Не брав участі в організації роботи відомства. Це серйозно знизило довіру. Невдоволення роботою Венедіктової почалося задовго до повномасштабного вторгнення. Звільнення були питанням часу. Це не останні кадрові рішення. Ще будуть зміни в уряді. Наскільки серйозні — питання відкрите.
Симоненка та Малюка називають людьми Татарова.
— Це перебільшення. З Єрмака роблять сірого кардинала, який контролює всіх і вся. Те, що Симоненко і Малюк підтримували зв'язки з Татаровим — апаратна дипломатія.
Останній мав вплив на Міністерство внутрішніх справ і певною мірою — на прокуратуру. Але не на силові структури. Симоненко — достатньо самостійна фігура. Проблема в тому, що Баканов і Венедіктова були чужими для своїх відомств, тому не змогли взяти їх під контроль.
Ця обставина з'явилася ще в часи президента Порошенка. Останні три генпрокурори, починаючи з Юрія Луценка, були людьми, які не працювали в прокуратурі. Намагалися її реформувати, але зазнали невдачі. Симоненко ж кадровий прокурор, його біографія до останнього часу не була пов'язана з Татаровим. Те саме стосується Малюка. Татаров іще за Януковича був чиновником середньої ланки. Одним із керівників ОП він став менш ніж два роки тому. Кадрове сходження Симоненка і Малюка відбувалося без участі Татарова. Розглядати всю сучасну політику крізь його призму — перебільшення ролі однієї, не найбільш впливової особи.
Як сприйме Захід такі призначення?
— З розумінням. Не варто думати, що там контролюють всі кадрові рішення в Україні. Іноземні партнери оцінюють діяльність конкретних людей.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
7 
35413
Коментарі