За минулий рік гурт Kozak System дав 70 концертів закордоном і тепер випускає другу платівку у Польщі. Мало хто з українських артистів може похвалитися таким європейським визнанням. Та не дивлячись на це музиканти мріють, щоб їхня творчість стала мейнстримовою і на Батьківщині. Напередодні виходу другого альбому "Живи і люби" в інтерв'ю Gazeta.ua учасники колективу Володимир Шерстюк та Іван Леньо розповіли про секрети успіху Kozak System закордоном та причини, які змушують інтелігентну людину звернутися до нецензурної лексики.
Кліп Kozak System "На*уй маніфест" підкорив Інтернет. Що змусило вас вдатися до міцного слівця?
Володимир: - Там не можна було інші слова застосувати, інакше адресатам не буде зрозуміло, що це для НИХ. Москаля треба "вбити" у собі кожному, інакше будемо продовжувати жити при "совку". Не про надбання російської культури йдеться, а про генетичну пам'ять 350 річного ментального рабства. Це просто пісня-антисептик, треба знищувати в собі це все. Не російського Гребенщикова, Чехова чи Макаревича, а імперскість, рабство.
Іван: - Ми цю пісню готували давно, ми думали чи запІкувати наше пряме звернення до так званих "братів" зі Сходу чи ні. Але зустрівшись з хорошим другом Лесем Подерев'янським, який на всю Україну озвучив нашу національну ідею, її можна почути у пісні "Маніфест", ми вирішили у цьому випадку не будемо манернічати, нехай вони йдуть туди звідки прийшли, тому що, якщо ви поспілкуєтеся з матерями загиблих воїнів, солдатами, які отримали невиправні каліцтва, багато хто втратив сина і батька і кінця, і краю цієї агресії не видно, тому "йдіть ви на*уй" - це дуже слабке звернення до цієї мерзоти.
Володимир: - Крім цього у пісні є складова "вбий у собі "совка", бо "совок", більшовизм - це відсутність будь-якої ідентифікації як національного елемента. Ми досі бачимо зі ЗМІ прояви радянської культури, досі рефлексуємо на "Іронії долі", 8 марта. Для мене це космічне сміття, яке нам потрібно викинути і забути. Так, в нас мало часу, щоб сформувати нову платформу, яка дозволить через 20 років існувати нашим молодим українцям, як вільному і оновленому народові. Якщо інтелігентна людина доведена до нецензурної лексики, можна зрозуміти, що ми відчуваємо.
Наскільки актуальне питання конкуренції на українських музичних каналах та радіо сьогодні?
Володимир: - Треба щоб була нормальна конкуренція між культурними подіями, а не те, що на кожному радіо ти чуєш іноземну музику, а не українську.
Іван: Якщо б крім цієї російської була польська, німецька, французька, можна було б зрозуміти, що ми дійсно інтернаціональна країна і всі музичні культури транслюємо по-трошки, а у нас концертне засилля країни, яка веде проти нас війну.
Тобто відмова від російського продукту мало чим допомогла українським музикантам?
Володимир: - Якщо український артист став затребуванішим через те що стало більше місця без російських виконавців, це не є революційний крок, просто звільнились місця. Потрібен серйозний закид до держави від суспільства щодо інформаційної політики Інформаційний простір України не є українським, коли він зміниться, тоді і справжній український культурний пласт буде збільшуватися, він буде розвиватися, буде конкурентно здатним. Зараз директори радіостанцій скажуть: у нас немає що крутити, бо мало якісної української музики. Це не зовсім правда, але якщо це і так, то звідки вона візметься? Як пробитися музиканту? Музикант, який бере в руки музичний інструмент, має розуміти, як зрештою він потрапить до слухача, але, якщо немає шансу, то він піде у економісти, а не в музиканти.
Іван: - Більше, ніж 7 мільйонів українців виїхали з країни у пошуках кращого життя до них відносять і митців. Чому? Тому що на всіх місцях в Україні чи то власники заводів, великих фабрик, каналів, радіостанцій не українці по своїй суті. Вони є "п'ятою колоною", зацікавлені в тому, щоб цей народ став рабом Візантійської імперії.
Як змінити цю ситуацію?
Іван: - Наша задача повернути українців, які виїхали закордон, давати робочі місця, дати можливість вирватись. Відомо, що Kozak System вже 15 років гастролює закордоном, ми не були хіба що у Австралії і Новій Зеландії, і це свідчення того, що не вистачає в Україні можливостей якісно гастролювати. Тому у нас завдання повернути в Україну повноцінний шоу-бізнес, забрати гравців, які продовжують формувати російську складову, щоб молоде покоління музикантів стало на ноги, сформувало свій стиль, записало декілька альбомів, пограли на величезній кількості українських фестивалей, для того щоб ми років через 5 могли сказати: так, у нас є шоу-бізнес і він міцно стоїть на ногах.
Володимир: - музиканти, та й люди інших професій повинні розуміти, що ми маємо робити європейський, якісний продукт, конкурентоспроможний продукт.
Kozak System постійно використовує в своїй музиці етнічні мотиви. Ми любимо, коли рідна музика звучить в сучасних творах, але ми не хочемо, щоб нашу музику асоціювали з такою собі сільськогосподарською нацією, в якій звучать примітивні ноти фолку. Ми вважаємо, що шкода, яку наносить українська псевдокультура справжній глибинній культурі більша, ніж від впливу ззовні.
Інші українські артисти теж намагалися підкорити закордонну аудиторію, але в більшості верталися ні з чим, вам все вдалося. В чому секрет?
Іван: - Вони не докладали зусиль. Їхні старання обмежувались тим, що вони приїжджали у діаспору, грали один концерт і вертались назад. У нас зовсім інша концепція, ми маємо відношення до повноцінних ринків, на яких виступаємо. Нами там займаються продюсери, які не мають відношення до України: в Польщі - поляки, в Німеччині - німці. З самого початку ми орієнтувалися на найкращі зразки місцевої музики. Якщо ми брали участь у фестивалі, то поруч з нами виступали справжні зірки цієї країни. Спочатку це були клуби на 50-100 чоловік, потім, коли у нас стало багато композицій з місцевими музикантами, нас стали більше пізнавати, про нас стали більше говорити і таким чином ми потрапили закордон. Випускаємо вже другий альбом в Польщі, він офіційно вийде у квітні паралельно з альбомом "Живи і люби", там дещо будуть різні пісні і деякі з них ми співаємо польською мовою.
Володимир: - Інші наші артисти не докладали зусиль. Українські музиканти приїжджають закордон і займають позицію "любіть нас, які ми є", можливо в цьому є щось, якщо ти Red Hot Chili Peppers. Нашим артистам варто віддавати собі належне, розуміти, що ти з нуля, як український артист маєш бути цікавим. Якщо не розуміють твою мову, чим ти можеш бути цікавий, ящо ти граєш стандартний рок і люди не розуміють текст. Як ти можеш бути цікавим у Польщі, Канаді? Ми принципово показуємо сучасну українську музику, ні в якому разі не фолкову сільську, хоча звичайно використовуємо етнічну мелодику.
Концерти закордоном, благодійні виступи в Україні и новий альбом. Як вам вдається все встигати?
Володимир: - Ми постійно працюємо. Чим відрізняється західна людина від людини пост-"совку": вони дуже багато працюють, ми фактично живемо за такою ж моделлю. Ми постійно знаходимося на репетиціях. Якщо ми в дорозі, то обговорюємо музику, різні стилі, постійно на зв'язку з поетами, режисерами. Кожен українець зараз має сказати: "ніхто за мене цю країну не зробить, я маю багато працювати. Я музикант, я випускаю гарний альбом, я менеджер - добре роблю свою справу". Ось, що має бути Україна.
Іван: - Ми любимо те що робимо. На відміну від інших людей, яким менше пощастило, ми на своєму місці. Ми не з тих, хто любить спати, адже ми доволі активні люди, спішимо жити, якомога більше побачити в цьому житті, тому нам все вдається.
27 березня Kozak System подарує прихильникам у Києві рок-шоу "Наш Маніфест". Чим плануєте вражати?
Володимир: - В першій частині вийде Сергій Жадан зі ска-панк гуртом з Харкова "Собаки в космосі". В другій, ми повністю відіграємо сет з пісень нового альбому, а потім зіграємо добре відомі українцям хіти, все що будуть просити.
Іван: - Kozak System значить, що крім нас музикантів гурту, є певна кількість людей, з якими ми мислимо однаково, проводимо певний відрізок часу, кого в Україні ввжаємо цікавими людьми, ким можна пишатись. Тому під час презентації першего альбому "Шабля" ми запросили Катю Chilly, Дмитра Лазуткіна, Сашка Положинського, Василя Попадюка. Другий альбом містить в собі пару композицій, які неможливі були б без таких співачок, як Марьяна Садовська та Ельвіра Сарихаліл. Марьяна Садовська - це приклад української співачки, яка живе закордоном, її шоу та музична програма така цікава, складна та інтелігентна, що там вона одразу знайшла успіх, в Україну вона приїжджає не так часто. Наші друзі, поети Жадан, Положинський, Іздрик перейшли з нами в новий вимір - альбом "Живи і люби". Це шоу буде цікавим тим, що все, що ви почуєте на концерті 27 березня реально унікальне, ні нащо неподібне. Нам би дуже хотілося щоб ми зацікавили широкиий загал людей, щоб ця музика перейшла з андеграунду у мейнстрим.
Чим відрізняється "Живи і люби" від "Шаблі"?
Володимир: - В новому альбомі більше музичних експериментів. Менше експлуатується фолк, набагато глибше він препарується, багaто електроніки. Це такий більш замішаний, важкий, насичений альбом. В ньому тільки одна народна пісня зроблена в трансовому стилі з Марьяною Садовською, а все інше - це мікс від дабстепу та реґґі, до панку та ска, в цьому буде його цікавість. В рамках промо-туру ми зіграємо пару концертів в Україні. На жаль, шоу-бізнес не працює на нашій Батьківщині. Продаж дисків в Україні практично не є бізнесом. А наприклад, в Польщі всі платівки приносять прибуток своїм творцям. Там неможливо скачати на шару диск, у нас все нашару, тому альбом більше як нова концертна програма, ніж диск як такий. Хоча ми ставимося до платівки як до закінченого твору у якому є початок, розвиток, кульмінація, розв'язка - це як книжка.
Іван: - Ми любимо бавитися стилями, поки ми намагаємося створювати пісню у нас немає обмежень зі стилю чи ритму. Не так давно ми занурювались у вимір реґґі і випустили цікавий альбом з Тарасом Чубаєм "Пісні самонаведення", де ми намагалися не вискакувати за межі реґґі. У "Живи і люби" ми дозволили собі все що завгодно. Синтез стилів подобається людям, це в дусі сьогодення. Тому різниця альбомів "Живи і люби" і платівки "Шабля" - це наявність дуже строкатої палітри ритмів та стилів.
"Шабля" вийшла у 2012 році, а "Живи і люби" у такі неспокійні часи. Як це вплинуло на процес запису альбому?
Володимир: - новий альбом мав вийти рік тому і мав би бути зовсім іншим, напевно з іншою назвою але, коли почався Майдан нам було не до репетицій. Фактично зародження музики - це як вагітність, і яка вагітність під час війни!? Але ми це все виношували і така пісня як "Маніфест" не з'явилась би у мирний час. Деякі пісні написані давно, наприклад як "Битим склом". Текст Сашком Положинським був написаний у 2007 році, задовго до анексії Криму і ця пісня набула нового змісту саме зараз. Митець, це як сира глина, в ньому завжди мають залишатись відбитки, які в його душі робить та дійсність, яка навколо, я не знаю, як митець може не відреагувати! В цьому альбомі відобразилось все що відбувалось і відбувається з нами.
Іван: - Якщо навести аналогію з народженням альбому і народженням дитини, перший альбом народився такий міцний козак, а другий - той самий козак, але дещо нервовий. В його характері є нотка незадоволеності тим часом і тим місцем, де він народився, тому що народився він на зламі, і коли Україна почала вивільняти себе із російського іга.
Виходить композиція "Битим склом" стала пророчою?
Іван: Ми не можемо допускати, коли в 21 столітті у нас під носом нагло забирають шмат нашої країни, це має бути покарано. Крим ми рано чи пізно повернемо в Україну. Та не так постраждали в цій анексії українці як місцеві мешканці, кримські- татари, які, на мій погляд, ледь оговтались від депортації в 44-му році і налагодили певний побут, почали дихати на повні груди і "на - маєш!".
Ельвіра Сарихаліл, яка з нами цю пісню співала, навіть попросила, щоб ми дуже м'яко давали коментарі з цього приводу, щоб до неї не прийшли НКВедисти і не запитали про її позицію і чий Крим. Ми крім того, що музиканти, ми патріоти своєї землі, і якщо на мою землю приходить якийсь злодій, і починає нав'язувати свої правила, як на мене, ми всі не можемо це допускати, а маємо давати серйозну відсіч. Кліп пісні "Битим склом" має всім нам нагадати, що територія Криму є українською і вона рано чи пізно повернеться до нас.
Володимир: В пісні цікавий момент, кримсько-татарський текст, який співає Ельвіра Саліхаліл -написаний кримсько-татарським Шевченком - Номаном Челебиджиханом саме він написав текст кримсько-татарського гімну: "я клянуся, що я поверну цю і ми будемо господарями на своїй землі".
Щоб ви порадили своїм прихильникам, які вперше слухатимуть альбом "Живи і люби"?
Володимир: Звичайно хочемо, щоб слухали альбом цілком, не тільки вибрані хіти. Не так як зараз прийнято слухати. Але треба розуміти, що музику треба сприймати не спішучи, із задоволенням, це як гарна страва. Ми звикли до фастфуду у всьому, - фільмах, музиці, книжках, ми читаємо рецензії, а не книжки, дивимося трейлери, а не фільми, але такий час зараз, треба інакше. Варто зупинитися, не спішити і насолоджуватися тим, що тобі пропонують художники і музиканти.
7 
5298
Коментарі