З 29 по 31 жовтня у Києві вдруге проводили виставку "Ретро та екзотика мотор шоу". Захід відбувся у виставковому центрі "Акко інтернешнл" на просп. Перемоги, 40.
— Тату, можна я сяду за кермо? — підбігає до дверцят блискучої "побєди" хлопець років 7.
Поряд стоять "волги", "кадилаки" і рожевий "запорожець".
— Ти бачиш, там дядя зараз, — чоловік садить сина на пасажирське сидіння.
— Тут нецікаво, хочу за руль, — малий лізе за кермо.
— Шо це таке? Папа, ну куди ви дивитеся? — каже їм господар. — Ваш син мені чуть коробку не вирвав. Мені ще треба додому на цій машині доїхати.
У павільйоні показують автомобілі минулого сторіччя. Найдорожчі — "Роллс Ройс", "ламборджині", "феррарі" та "бентлі". Такі моделі на сайті оголошень аuto.ria.ua коштують понад 1 млн грн. Спортивні машини 1970-х — "опель", "яґуар", БМВ — більше як 350 тис грн.
Відвідувачам демонструють автівки, які возили відомих людей. На чорному лімузині ЗІЛ-115 — прапори СРСР та УРСР, під лобовим склом — портрет керівника радянської України Володимира Щербицького. Таких машин випустили менше ніж 30. Одна коштує $250 тис.
На червоному килимі припаркований "Яґуар Даймлер". Його салон оббитий білою шкірою, панелі — з червоного дерева.
— У 1980-х цією машиною возили англійську королеву Єлизавету ІІ, — каже киянин Сергій Лебідь, 29 років. Він водій лімузина, чергує біля нього. — Я привожу "яґуара" на виставки, дбаю про нього. Такі старички вимагають постійного догляду. Мій хазяїн купив його за 100 тисяч доларів, у реставрацію вклав 60 тисяч. Але сідає в нього не часто, десь двічі на рік.
Киянин 46-річний Олександр Пісецький їздить "чайкою":
— Для їзди по сучасному Києву "побєда" чи стара "волга" не підходять. Вони розганяються повільно. Та й водії часто підрізають старі автомобілі, не пропускають. А от на "чайці" ще можна ганяти, хоч і неповоротка.
На задньому вікні "Москвича-401" висить портрет Сталіна.
— Ні, Сталін не їздив. Це щоб люди розуміли, у яку епоху цю машину розробляли, — говорить власник Дмитро Бойко, 46 років. — Пару днів тому залишив її на кілька хвилин біля магазину. Дивлюся, якась дівуля як стрибне на капот. Хотіла, щоб її сфотографували. Погнула капот, фарба лопнула, — показує 3-сантиметрову тріщину. — Тепер треба щось робити, аби вода всередину не заходила.
Каже, знайшов машину на автостоянці іржаву й гнилувату у деяких місцях. Реставрував вісім місяців.
— На кожний день я маю джипик. А старі машини — це для душі: двигун чи ходову перебрати. Почуєш, як під капотом "москвича" мотор двигтить, і жити хочеться.
5 
35413
Коментарі