Як розвивалася безпека "Формули 1"

Рівно 66 років тому відбулося перше Гран-Прі "Формули 1". Воно пройшло на британському автодромі "Сільверстоун".

У першому Гран-Прі переміг Джузеппе "Ніно" Фаріна, який виступав на боліді Alfa Romeo. Тоді боліди були швидкими і небезпечними. Шоломи у пілотів були з тканини.

Перші кроки у розвитку безпеки зробила команда Lotus, яка використала у конструкції боліда монокок. В цей період з'явились й дуги безпеки. Вони захищали голову гонщика при перекиданні боліда. Крім цього, організатори зменшили об'єм двигунів, але все одно відбувались смертельні аварії. Згодом об'єм моторів повернули на попередній рівень.

У кінці 60-х років минулого століття команда Lotus розмістила першу рекламу на своїх болідах. Це були лівреї компанії Imperial Tobbaco. З цього часу всі команди почали співпрацювати з рекламодавцями. Ця ж команда у 70-х роках першою встановили болідах величезні антикрила. Це збільшило притискну силу боліда, що давало краще зчеплення коліс із дорогою, а 80-і роки ознаменували епоху турбодвигунів. Потужність болідів становила більше тисячі кінських сил. Проте безпеку ще не організували на відповідному рівні.

У 1981 році глава менеджменту "Формули 1" Берні Екклстон отримав права на трансляцію гонок. Основна умова - канали повинні транслювати усі етапи. Це значно збільшило популярність цих перегонів. Тож потрібно було унеможливити гибель пілотів у прямому ефірі.

Ще до цього, у 1978 році, "Формула 1" отримала власного медика, який відвідував усі Гран-Прі. Доктор Сід Уоткінс почав співпрацювати із організаторами гонок у 1978 році. Нейро-хірург модернізував медичні стандарти на автогонках. Крім розробки стандартів, Уоткінс був присутній у машині безпеки на трасі. Так, доктор врятував гонщика Міку Хаккінена, зробивши йому трахеотомію прямо на трасі.

У 1994 році на автодромі в Імолі відбулось два нещасних випадки: загинув 3-разовий чемпіон "Формули" Айртон Сенна та дебютант Роланд Ратценбергер. Після цього на безпосередньо на трасі не загинув жоден гонщик. Остання смертельна аварія відбулася на Гран-Прі Японії 2 роки тому. Французький гонщик Жуль Бянкі врізався у евакуатор, який працював у зоні безпеки під час гонки. Гонщик був у критичному стані, а лікарі давали песимістичні прогнози. Згодом сім'я Бьянкі заявила, що гонщика вивели із штучної коми і його перевели на лікування у Ніццу. 17 липня 2015 року Жуль Бьянкі помер у лікарні в Ніцці. Він першим за 21 рік пілотом "Формули 1", який загинув внаслідок аварії під час Гран-Прі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відеодобірка аварій на кільцевих автоперегонах

З 1996 року кокпіт значно підсилили, що зменшило травматизм при бокових ударах. Крім цього, у регламенті "Формули 1" вказано, що гонщик повинен мати можливість покинути болід не більше ніж за 5 сек. Крім цього, пілоти одягнені в комбінезони та білизну, які витримують пряму дію вогню.

Найбільше навантаження при аваріях у "Формулі 1" припадає на шию гонщиків. Для цього розробили система захисту шиї і голови HANS.

Нині колеса боліда прикріплені тросами і не від'єднуються від машини. Це унеможливлює травмування інших гонщиків чи вболівальників та маршалів колесом. На самі ж автодроми діють жорсткі обмеження. Це стосується якості покриття автодромів, ширину і довжину траси, забезпечення безпеки пілотів і глядачів.

Цього року почались випробування нового захисту голови пілотів. Наприклад, команда "Формули 1" Red Bull показала свій варіант системи захисту кокпіта, схожий на вітрове скло.