Про що говорять і не говорять події у Польщі

Ще один друг президента США Дональда Трампа - президент Польщі Кароль Навроцький - опинився в епіцентрі скандалу. Після програшу виборів в Угорщині прем'єром Віктором Орбаном та втечею із Бразилії експрезидента Флавіо Болсонару, якого чинний господар Білого дому прямо підтримував, 30 жовтня у Варшаві стало для Трампа черговим ударом. Та рикошет від нього може розлетітися по всій Європі та по нас.

Чому і як - розбиралася Gazeta.ua.

Падаючі доміно: як внутрішня чвара у Варшаві ставить під удар Східний фланг НАТО

Вага і роль Польщі для України в умовах війни є надважливі: найбільший збройний та гуманітарний хаб, транзитний шлях для експорту аграріїв і країна, яка надала прихисток найбільшій кількості наших співгромадян, що рятувалися від війни. Більша чисельність наших біженців лише у Німеччині. Ще у Польщі ремонтні бази для важкої військової техніки. У блекаути польський імпорт електроенергії заживляє українські міста і села. Зміни Польща позицію - нам буде важче чинити спротив ворогу.

Водночас Польща є важливою країною Східного флангу НАТО. Не випадково Трамп протягом першої каденції заявляв, що у Європі робить ставку на неї у сенсі безпеки. Нині було і є чимало ознак того, що чинний очільник Білого дому хоче "помститися європейцям" і за відмову в участі у війні проти Ірану. Опорною точкою для помсти якраз і може стати Польща - у військовому сенсі найсильніша країна Східного флангу, яка витрачає на оборону майже 5% ВВП та має найновіше озброєння. Якщо у Варшаві триватимуть невизначеність і розкол, це відчує у безпековому сенсі весь Східний фланг. Не випадково саме у Польщі призначено військові навчання НАТО, зокрема, на випадок ескалації навколо Калінінграду.

Політична тріщина: чому спокусний "мир" Трампа і Путіна підриває єдність Навроцького та Туска

У сенсі безпеки і президент Польщі Кароль Навроцький, і прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск єдині: Росія - загроза, треба зміцнювати країну зсередини. Але президент це уявляє як посилення своєї вертикалі, прем'єр більше орієнтується на Європу.

Але якщо йдеться про опір зовнішньому ворогу, політики мають бути союзниками. Саме тому Туск після президентських виборів, де переміг Навроцький, заявив про готовність співпрацювати з ним, а той і погодився. Однак якщо Трамп домовиться з російським диктатором Володимиром Путіним про умовний мир для Європи, нагальна потреба бути єдиними зникає і вмикається політичне суперництво. Яке полягає, як не дивно, у відстоюванні права Євросоюзу впливати на Польщу.

Незалежно від результатів виборів у США, Польща залишається ключовою для Східного флангу НАТО. У разі будь-якого конфлікту з Росією багато що і хто у Євросоюзі залежатиме від позиції та дій саме Варшави. Брюссель хоче бути впевнений у Польщі як у безпековому "щиті", на додачу до українського. І мати бодай право голосу, як і в переговорах по Україні.

У разі посилення Трампом свого "доброго друга" Навроцького (після 3 листопада), Туску доведеться або змиритися, або піти у відставку.

Силовий тупик і тінь Капітолію: чому справжня криза у Польщі ще попереду

Для Білого дому Польща зараз не головне і навіть не другорядне питання. Тому там майже не реагують на кризу у Варшаві. Натомість у Росії коментують на всі заставки: у 2013 році у Києві ЄС казав, що то демократія (мається на увазі Революція Гідності) - а нині у Варшаві чомусь ні.

Станом на вечір 2 листопада було зрозуміло, що Туску не вдалася атака, а Навроцькому контратака. Обидва звинуватили один одного у захопленні влади та порушенні законності. Та далі слів не пішли.

Консультації президента з партіями, судячи з відсутності повідомлень про результат, були порожніми. У консерваторів, серед яких колишній прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький та один із засновників партії "ПіС" Марек Юрек, є ідея технічного уряду і свій кандидат. Вірогідно, вони вели переговори у Сеймі та готували відставку Туска. Опозиція просто зіграла на випередження.

А далі у ситуації може з'явитися новий чинник - "силовики". Вони підтримали нових суддів, зокрема за ініціативи найстарішої судді Анни Корвін-Пьонтровської, забезпечивши охорону будівлі Конституційного трибуналу навіть від чинного президента. Але це дуже нагадує штурм прибічниками Трампа Капітолію, коли стало відомо про його програш, щоб Кароль Навроцький на цьому не зіграв. Тим паче, якщо чинний президент зазнає поразки на виборах 2 листопада.

Усвідомлюючи ризик, Туск натякнув, що президент просто має прийняти присягу суддів - от і все. Тобто можливість для почесного відступу є. Проте чи ризикне Навроцький показати "слабака" після того, як зміг за кілька годин "підняти" консервативний електорат і згуртувати відповідні політичні сили? Та і Трамп не зрозуміє.

Тому він шукатиме вихід. Можливо, спробує виграти час. Туск посилюватиме тиск на нього, можливо, через суди, за активної участі генерального прокурора Польщі Вальдемара Журека. Це означає розкол у суддівських колах і, як наслідок, у силових-правоохоронних.

А це вже напряму б'є по безпековим можливостям країни. І по позиціях Європи, яка намагається відстояти своє право бути за столом переговорів по Україні настільки, що пробує залучити Китай у союзники.

Тому справжня криза у Польщі ще навіть не почалася. І політикам варто схаменутися, щоб не розкручувати її.

×