Чи можна зупинити поширення війни?

Думки у виданні The Washington Post оглядача Девіда Ігнатіуса

На світанку 2024 року ми повинні визнати, що насильство спустошує нашу планету, а механізми запобігання цьому не працюють. Комбатанти або їхні захисники регулярно накладають вето на миротворчі резолюції ООН. "Стримування" не стримує ні Росію, ні ХАМАС, ні хуситів. "Міжнародний порядок, заснований на правилах", який проголошує президент Джо Байден, став радше гаслом, ніж фактом.

Безглуздя війни - це віра в те, що вона розв'язує проблеми. Ізраїльтяни та палестинці ворогують понад 50 років, не досягнувши тривалої безпеки. Неспровокована війна Росії проти України розпочалася як марення Володимира Путіна. Він не зміг взяти Київ завдяки хороброму українському опору, але кровопролитна війна на виснаження коштувала Росії приблизно 320 тис. солдатів, а Україні – приблизно 170-190 тис.

Найбільше питання національної безпеки на 2024 рік і далі полягає в тому, як розробити нові механізми, які б реально боролися з поширенням війни. Уже б'ють барабани про майбутні війни, які будуть набагато більш смертоносними навіть за нинішній раунд. Битва між США і Китаєм за Тайвань, наприклад, або військова кампанія, щоб зупинити Іран у надбанні ядерної зброї.

Коли думаємо, як уникнути майбутніх війн, хорошим порадником є президент США Дуайт Ейзенхауер, героїчний полководець Другої світової війни та рішучий противник ВПК.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ізраїль може стати моделлю для України" - посол Михайло Бродський

"Я ненавиджу війну, як може тільки солдат, який її пережив. Тільки як той, хто бачив її жорстокість, її марність, її дурість", - сказав він у 1946 році.

"Єдиний спосіб виграти наступну світову війну – завадити їй", - сказав він у 1956 році вже як президент США.

Йому вдалося уникнути ядерної катастрофи, і кожен наступний головнокомандувач повторював його послання. Останньою версією було заява президента Байдена глав Китаю Сі Цзіньпіну, що "ядерну війну ніколи не можна вести і її ніколи не можна виграти".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні пропонують ізраїльський аналог гарантій безпеки"- Павло Клімкін

Під своєю ядерною парасолькою США на словах віддають перевагу вирішенню конфліктів. Але насправді ми сприяли обмеженим війнам майже так само, як і Росія, завдяки використанню права вето в ООН. Коли Росія вторглася в Україну в лютому 2022 року, Рада Безпеки ООН негайно виробила резолюцію з закликом до Москви вивести війська. Москва наклала вето. У грудні 2023 року, коли кількість загиблих серед цивільного населення в Секторі Газа зросла до 20 тис., Рада Безпеки ухвалила резолюцію про припинення вогню, яка отримала широку підтримку. Вашингтон наклав на неї вето.

Так, зараз є причини виступати проти припинення вогню в Газі. ХАМАС залишається загрозою. Ізраїль знищив менше половини з 20 тис. бійців угруповання. Але Ізраїль не має гарного плану знищення решти та "перемоги".

США приймають "міжнародний порядок, заснований на правилах", коли це відповідає їхнім цілям. Коли президент Джордж Буш хотів вести неправильно сформульовану війну проти Саддама Хусейна в Іраку, він обійшов заперечення ООН. Коли хотів битися проти "Талібану" у 20-річній війні в Афганістані, яка виявилася безрезультатною, використав стандартний дозвіл використання військової сили від 11 вересня 2001 року разом із сильною коаліцією НАТО.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні

США наполягають на верховенстві міжнародного права, але не приєдналися до Міжнародного кримінального суду, побоюючись, що американські урядовці можуть стати його мішенню.

Америка часто посилалася на свої цінності, вступаючи у війну чи підтримуючи повстання. Цей інтервенціоністський дух пронизаний ідеалізмом, і я часто його поділяв. Але це призвело до майже безперервного ланцюга участі США в війнах за кордоном - від В'єтнаму до Центральної Америки, Балкан і, головне, до Близького Сходу.

Путін помиляється в більшості речей. Але в його зверненні до ООН у 2015 році про наслідки втручання США в Ірак, Сирію, Лівію та Єгипет була частка правди: "Агресивне іноземне втручання призвело до зухвалого знищення національних інституцій замість їх реформування, до знищення самого способу життя. Замість тріумфу демократії і прогресу ми отримали насильство, бідність і соціальні катастрофи".

Оскільки США дуже охоче втручаються у війни закордоном, щоб допомогти своїм друзям і цінностям, це створює певний моральний ризик для менших, слабших країн чи політичних груп. Вони починають війни, які не можуть завершити, очікуючи, що Штати прийдуть на допомогу. Це було правдою на Балканах у 1990-х і на Близькому Сході під час Арабської весни 2010-х, і я боюся, що це може стати правдою знову, коли Ізраїль рухається до прямої конфронтації з Іраном. Америка не вміє говорити "ні".

Стримування зберегло мир між наддержавами, але навіть тут технологія знищує стриманість і розум. Коли Китай будує свої стратегічні сили, він маскує ядерні та неядерні ракети, тому важко зрозуміти, який тип був запущений. Росія розробила гіперзвукові крилаті ракети, які скорочують час для прийняття рішення та запобігають оцінці того, чи є ціль цивільною чи військовою. Штучний інтелект розроблятиме радикально нові стратегії. А космічна зброя дозволить першим людям осліпити й покалічити своїх супротивників.

Гірше того, стримування все частіше стає вулицею з одностороннім рухом. США діють стримано, а їхні противники - ні. Це те, що ми бачили з російським бряцанням ядерною зброєю в війні в Україні. Америку стримують від надання зброї, яка може виявитися ескалаційною, а Росія продовжує чинити воєнні злочини.

Військові стратеги завжди наполягають, що найкращий спосіб завадити війні - підготуватися до неї. Але ми повинні визнати самі перед собою, коли починається ще один рік кривавого конфлікту - нинішня модель не працює. Нам потрібні нові правила в ООН, щоб зупинити війни, і нові рамки для врегулювання криз із союзниками та супротивниками. Інакше у 2024 році й далі нам доведеться думати про немислиме.

Переклад Gazeta.ua

×