"Конвої НАТО можуть захистити врожай зерна в Україні від Путіна" - Джеймс Ставрідіс

Думки на сайті Bloomberg відставного адмірала ВМС США, колишнього головнокомандувача союзних військ НАТО та почесного декана Флетчерівської школи права та дипломатії в Університеті Тафтса Джеймса Ставрідіса

Під час останньої ескалації військових злочинів проти України президент Володимир Путін вийшов із болісно узгодженої угоди про зерно, яка протягом кількох місяців дозволяла експорт української та російської агропродукції з портів Чорного моря.

Причин виходу в Путіна кілька: розчарування через західні санкції, занепокоєння успішним контрнаступом України, і гнів через зухвалий удар українців по символічно та логістично важливому мосту через Керченську протоку.

На додаток до припинення участі Росії в угоді щодо зерна, укладеної за посередництва ООН і Туреччини, Путін заявив, що може почати атакувати судна з зерном, які все ще курсують у міжнародних водах Чорного моря. Це дуже ускладнить, якщо не унеможливить отримання страховки для вантажовідправників зерна та іншої агропродукції, що фактично створить блокаду.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід посилюватиме нашу обороноздатність" - Володимир Горбач про саміт НАТО

За міжнародним правом такі блокади незаконні. Між сторонами немає навіть оголошеної війни – нагадаємо, за словами самого Путіна, це лише "спеціальна військова операція", і це безпосередньо обмежило б свободу судноплавства у відкритому морі. Путін також використовує голод як зброю, скорочуючи постачання їжі до Північної Африки та інших частин Глобального півдня. Україна є одним із найбільших у світі експортерів кількох ключових зернових культур, добрив та олій.

Як Захід може відреагувати на дії Путіна? І що може зробити натомість?

По-перше, США можуть взяти уроки з власної історії. Більше 30 років тому я був призначений оперативним офіцером нового крейсера ВМС США Valley Forge. Ми брали участь в операції "Ернест Вілл", яка допомогла запобігти спробі Ірану перекрити Ормузьку протоку і, таким чином, перекрити 25 відсотків світових поставок вуглеводнів. Ця успішна місія дає приблизний план, як сьогодні можна прорвати незаконну блокаду.

У Перській затоці наприкінці 1980-х Вашингтон зробив екстраординарний крок, "змінивши прапор" кувейтських нафтових танкерів – поставивши їх під американську реєстрацію, щоб зробити, по суті, активами США. Потім ми встановили складну систему командування та управління у водах Перської затоки та забезпечили їм захист. Зазвичай кораблі йшли у складі конвоїв, але іноді виділялися окремі бойові кораблі захисту окремих танкерів, залежно від ситуації.

Перенесемося у сьогодення. З позитивного боку, через гуманітарний характер українських вантажів не потрібна повна зміна прапора чорноморським судам. Обґрунтування супроводу, по суті, попадає під широкі положення міжнародного права, які дозволяють забезпечувати свободу судноплавства у міжнародних водах, та захищати гуманітарні перевезення в зонах конфліктів.

На жаль, ООН не зможе взяти на себе провідну роль через змогу Росії накласти вето на все, що походить від Ради Безпеки ООН. Таким чином, місію, швидше за все, візьме або НАТО, або "коаліція добровольців" на чолі зі США.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто очолить наступний бунт у Росії?

З практичної точки зору, операція на кшталт "Ернест Вілл" має сенс. Якщо припустити, що це місія НАТО, основними активами будуть дві постійні морські бойові групи під наглядом мого останнього наступника на посаді верховного головнокомандувача союзних військ Альянсу, генерала армії США Кріса Каволі. Ймовірно, він делегував би цю справу командувачу південних сил НАТО, що базуються в Неаполі.

На щастя, одна з постійних морських груп складається з тральщиків, що буде дуже необхідно, враховуючи встановлення Росією морських мін, що триває, біля портів України. Інша морська група, зараз під командуванням британського командора, зазвичай складається з шести фрегатів і есмінців, які мають достатню вогневу міць і засоби ППО. Швидше за все, штаб у Неаполі призначить командира оперативної групи загалом, можливо, із Шостого флоту США у Середземному морі.

Як це працюватиме? Можливо, об'єднавши торгові судна в конвої з трьох-п'яти кораблів, кожен із яких супроводжуватиметься парою бойових кораблів із керованими ракетами. Буде залучений значний авіаційний компонент для патрулювання російського Чорноморського флоту, який в основному діє за межами портів в окупованому Криму, та для реагування на можливі російські повітряні атаки на кораблі. Декілька ескадрилій винищувачів можуть бути спрямовані на бази НАТО на півночі Туреччини або, ймовірно, в Румунії та Болгарії. Потрібне супутникове командування і управління. Повітряні та морські дрони можуть бути також інтегровані.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розбиті "кадировці" та жахи у СІЗО Донецька: історія "азовця", який майже рік був у полоні

Очевидно, це буде дуже складно і ризиковано. Щодо складності, впевнений, що НАТО чи коаліція, сформована США, Великою Британією та їхніми чорноморськими партнерами, зможе впоратися з такою оборонною військовою операцією. Ризик очевидний – це призведе до прямої конфронтації Росії та західних прихильників України, якщо не обов'язково до бою. Вкрай важливо, перш ніж розпочати місію, дати публічне пояснення її намірів і масштабів, давши зрозуміти Москві, що ми не шукаємо бійки, але зробимо все, що маємо, для захисту конвоїв.

Є інші ризики. Туреччина, яка контролює прохід до Чорного моря, може проявити політичне небажання співпрацювати. Існує можливість ненавмисного інциденту з "супутніми втратами" як у випадку жахливого збиття іранського комерційного авіалайнера під час "Ернест Вілл".

Путін кипітиме, шипітиме і погрожуватиме, але навряд чи піде на прямий бій з НАТО чи коаліцією на чолі зі США. Йому було б корисно побачити, якими були справи в Ірану в 1980-х. Було потоплено кілька військових кораблів та прорвано іранську блокаду.

Переклад Gazeta.ua

×