Ще не пізно перемогти Путіна

Думки у виданні The Hill доктора філософії та політичного радника Джейсона Смарта

Непохитна віра Володимира Путіна у верховенство автократії не безпідставна - через два роки війни в Україні, втративши понад 200 тис. російських солдатів у трясовині, яка була б катастрофічною для будь-якого демократичного лідера, він бачить, як колективний Захід відступає від своєї колись сильної підтримки України. Замість того, щоб піддатися невдачі на початку свого вторгнення та початковому, емоційному обуренню світу, він узяв вибрав стратегію перечекати, поки Захід відступить.

Зараз Путін сигналізує, що розробив подальші, постукраїнські плани глобального знищення. Ми не повинні втрачати час, щоб покінчити з його режимом, поки не пізно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ізраїль може стати моделлю для України" - посол Михайло Бродський

Не зумівши взяти Україну в 2014 році, він відновив зусилля в 2022 році, а минулого тижня передбачив, що "Одеса буде російським містом". Взяття цього міста стало б останньою зупинкою перед тим, як російський потяг терору зануриться глибше в Європу, до Молдови, яка лише за 50 км. Молдова, як і Україна, не член НАТО. Ця найбідніша країна в Європі з населенням 2,5 млн осіб швидко буде захоплена російськими військами.

Ми не повинні відкидати як гіперболічну обіцянку Путіна про "проблеми для Фінляндії" через її вступ в НАТО та гнів, який він відчуває до країн Балтії, які були енергійними вболівальниками України - Путін уже вирішив, що вони не повинні існувати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні пропонують ізраїльський аналог гарантій безпеки"- Павло Клімкін

Військова стратегія країн Балтії, якщо прибуде "російський ведмідь", полягає в тому, щоб фактично розбитися на партизанські загони, утримуючи Росію на кілька тижнів, доки не прибуде НАТО. Стаття 5 Альянсу наказує, що країни повинні допомагати країні-члену, на яку напали. Однак відновлений, скептичний щодо НАТО президент Дональд Трамп у разі переобрання міг би скористатися голосуванням Америки, щоб накласти вето на використання Статті 5.

Путін може не почати з повномасштабного вторгнення в іншу європейську країну, як заявив президент Володимир Зеленський, бо у Москви є багато ниточок, щоб підпалити діжку балканського пороху.

Автократії світу радіють поразці Америки, яка грається з підтримкою України, даючи неправильний сигнал іншим поганим акторам - жага Китаю до Тайваню добре відома. Венесуела прямує до завоювання Гайани. Іран підтримує терористів, які нападають на іноземні кораблі та ведуть війну проти Ізраїлю. США крутить зап'ястком, щоб уповільнити нападників, але не залишає синців. Глобальні тиранії дивляться на Москву й бачать, що головний герой диктаторського наративу, Путін, увесь час мав рацію - просто наберіться терпіння, виживіть, виснажіть Захід, а потім робіть, як вам заманеться.

Росія, як і її найближчі союзники, перебуває під нищівними санкціями – це те, що Москва має спільного з нелегальними недержавними союзниками, такими як наркокартелі чи ісламські терористи. Путін, виступаючи за відмову від долара та від фінансових механізмів Заходу, сподівається надати паралельні засоби ведення бізнесу для тих, хто виступає проти міжнародного порядку, заснованого на правилах. Сама глобальна система, яку Захід створював протягом сотень років, зазнає фундаментального виклику з боку шахраїв, які бачать, як легко відволікти Захід.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні

Чи є тут хороші новини? Глобальна кабала автократій, наркокартелів і терористів має лише одного керівника - Путін. Якщо цей стрижень буде усунено, глобальна мережа буде розладнана.

Захід повинен рішуче підтримувати тих, хто прагне побудувати світ без Путіна, починаючи з російської демократичної опозиції. Стикаючись із проблемами на внутрішньому фронті, Путін не буде витрачати час на переоцінку своїх пріоритетів, щоб завадити власному краху. Щоб придушити внутрішній хаос, йому потрібно буде ввести російські війська, які зараз працюють за кордоном, щоб запобігти контрреволюції чи розпаду РФ. Маючи вибір між мареннями про розширення Росії чи потурання власному его, російські лідери стають передбачуваними.

"Жорсткий" лідер, який захопить Кремль після Путіна – малоймовірний. Узурпатори, які приходять до влади, не маючи правдоподібного наративу, що виправдовує їхні претензії на владу, потребують легітимності. Претенденти, які будуть змагатися за ключі від Кремля, бажатимуть перебування російських військ у Москві, а не десь закордоном.

Пора змусити Росію зосередитися на внутрішній ситуації, а не спрямовувати Європу до нових катастроф. У ширшому плані, щоб зупинити просування диктатур за кордоном, ми повинні усунути ключовий режим, який тримає їх разом і сприяє їх глобальній експансії хаосу.

Переклад Gazeta.ua

×