Сьогодні київське "Динамо" може стати недосяжним у боротьбі за перше місце в чемпіонаті України з футболу. Простіше кажучи – чемпіоном. Для цього підопічним Сергія Реброва треба обіграти вдома дніпропетровський "Дніпро". Матч почнеться о 19.30 за київським часом. Наша текстова трансляція стартує годиною раніше.
Поки що – Микола Несенюк
На прес-конференції після переможної гри проти "Наполі" я запитав Мирона Маркевича про матч проти "Динамо". "Мене цікавить лише фінал", - відповів тренер "Дніпра". Чи варто зауважувати, що після подібних слів будь-який тренер серйозної європейської команди моментально би залишився без посади? Чи може одразу перейти до вітчизняних реалій, де не чемпіонат годує клуби, як у Європі, а команди годують чемпіонат?
Все таки продовжу тему про іноземців. Навесні 1990 року "Ювентус" виграв Кубок УЄФА. Після чого тренера Діно Дзоффа було звільнено. Навесні 1997-го "Барселона" взяла Кубок кубків. Після чого попросила тренера-переможця Боббі Робсона звільнити місце. Запитаєте - чому? Тому що і "Ювентус", і "Барселона" у ці "переможні" роки не виграли свої національні чемпіонати. Можете собі уявити щось подібне у нас? Не можете. А "у них" це нормально. Тому саме згадані "Ювентус" і "Барселона" вийшли цієї весни до фіналу Кубку чемпіонів і ведуть перед у своїх чемпіонатах. Назвав би ці клуби футбольними "тузами". Тобто командами, які завжди ставлять перед собою найвищі завдання в усіх турнірах.
Дніпропетровський "Дніпро" таким "тузом" не є. І, що цікаво, ніколи не був. Так, команда колись двічі вигравала чемпіонат СРСР. Після чого заходилась святкувати, навіть не думаючи про чемпіонство наступного року. Так "Дніпро" і "святкує" у чемпіонаті вже двадцять сьомий рік. Це не образа і не звинувачення — це об'єктивна реальність. Тільки тренер команди-"джокера", якій раз за багато років вдалося зачепитися за удачу, може нехтувати загальноприйнятими правилами - поважати, насамперед, національний чемпіонат.
"Динамо" у цьому сенсі — повна протилежність. Навіть у найпровальніші для команди роки динамівці ні на мить не відмовлялися від найвищих завдань, нехай ці завдання і виглядали часом недосяжними. Це тому, що на відміну від футбольного "джокера" "Дніпра", київське "Динамо" є повноцінним футбольним "тузом". І нехай керівники клубу часом приймають помилкові рішення, але роблять вони це тому, що прагнуть вигравати усе і зараз, а не очікувати десятиліттями коли випаде шанс здобути трофей. Можливо, саме тому "Динамо" і поступилося "Фіорентині" у Лізі Європи — у команди не було "прохідних" матчів, результатом яких можна було би знехтувати. А у "Дніпра" такі матчі були. І не один.
Ні в якому разі не заперечую права тренера "Дніпра" обирати пріоритети. Для Мирона Маркевича, який за усю свою футбольну кар'єру тренера і гравця не виграв ще жодного (!) трофею, фінал у Варшаві 27 травня справді є матчем усього життя.
Чи означає це, що динамівці вже зараз, до матчу із "Дніпром", можуть записувати собі три пункти до таблиці та приміряти чемпіонські медалі? Чи може футболісти "Дніпра", які вийдуть на поле сьогодні ввечері, намагатимуться зіграти найкращий матч у житті, аби довести, що вони гідні грати за стартовий склад? Гадаю, що "Динамо" має зважати на це і виходити на гру у повній готовності. Власне, так воно і буде. Тому що "Динамо" - це футбольний "туз". Жоден тренер цієї команди ніколи не дозволяв і не дозволить собі публічно заявити, що його не цікавить наступний матч. У будь-якому випадку очікую від матчу "Динамо" - "Дніпро" цікавої і завзятої боротьби, позбавленої усіх тих "принад", які характерні для матчів із "Шахтарем". Дуже хочеться саме такого футболу. А також дуже хочеться, аби "Дніпро" теж став нарешті футбольним "тузом", не гіршим за "Динамо". Годі у "джокерах" бігати!
1 
4166
Коментарі