"Я б зламав ноги власній дружині, якби грав проти неї"

29 вересня 1981-го помер легендарний тренер "Ліверпуля" Білл Шенклі.

У сезоні 1953-1954 "Ліверпуль" вилетів у другий дивізіон, завершивши чемпіонат на дні турнірної таблиці і тим самим завершивши своє 50-річне перебування у вищому англійському дивізіоні. Головний тренер "Ліверпуля" Дон Велш переконався в необхідності зміни застарілої тактики. Наступником Дона Велша став Філ Тейлор - колишній гравець, який незважаючи на свій значний список заслуг не зміг вивести "Ліверпуль" до першого дивізіону. Після трьох поспіль образливих невдач і поганого старту в сезоні 1959-60 настав час розлучитися з колишнім улюбленцем уболівальників і почати перебудову.

Насамперед необхідно було призначити нового головного тренера. 14 грудня 1959-го Білл Шенклі став тренером "Ліверпуля". Шенклі, будучи професійним гравцем, став культовою фігурою в "Престон Норт Енд" після проведених 16 років у цьому клубі. Після листопадової перемоги "Хаддерсфілда" над "Ліверпулем" - 1:0 Шенклі отримав пропозицію від президента "Ліверпуля" Тома Вільямса очолити "найкращий клуб в країні". Білл прийняв пропозицію, і перебудова розпочалася.

Незважаючи на невдалий старт на "Енфілді", який включав поразки 0:4 від "Кардіфф Сіті" і 0:3 від "Чарльтона", Шенклі привів "Ліверпуль" до підсумкового 3-го місця і до 4-го на наступний рік. Це були чергові прикрі невдачі "Ліверпуля", але перебудова вже йшла повним ходом, причому не тільки на полі, але і за його межами. Шенклі поступово виводив з складу старих лідерів і більше довіряв молодим футболістам, багато з яких до цього були резервістами.

"Ліверпуль" домігся підвищення в класі у сезоні 1961-1962, опинившись на вершині турнірної таблиці, а Роджер Хант забив 41 гол у турнірі. У тому сезоні Шенклі привів у команду Рона Йейтса і незабаром зробив його капітаном. Підписання Єйтса, а також нападника Яна Сент-Джона стало останнім фрагментом пазлу разом з виходом "Ліверпуля" у перший дивізіон.

Зміни, які Шенклі приніс до "Ліверпуля", відбилися не тільки на тому, що відбувалося на полі. Шенклі не брав до уваги жодних варіантів, окрім перемоги в чемпіонаті. Навіть незважаючи на статус новачка мета була чіткою - виграти титул.

- Футбольний клуб представляє з себе святу трійцю - гравців, тренерів і вболівальників. Рада директорів сюди не входить - вони потрібні, щоб підписувати чеки, – заявив тренер.

Завдяки професійній підготовці Шенклі вдалося змінити не тільки "Ліверпуль", але і всю систему англійського футболу. Коли Білл вперше прибув на тренувальну базу "Мелвуд", він тут же все переробив. Всі заняття були спрямовані на те, щоб тренувати футболістів, а не марафонців, оскільки футбол 60-х стрімко змінювався і до цього необхідно було пристосуватися. Впровадження вправи "файв-е-сайд", що полягав у проведенні міні-матчів 5 на 5, які грали в шаленому темпі допомагало "червоним" швидше адаптуватися до сучасного футболу та підтримувати відмінну форму. А впровадження техніки "світ бокс" доводила деяких гравців до знемоги. Зокрема, Роджер Хант заявляв, що "у футболі немає нічого важчого, ніж тренування в "Ліверпулі".

- Я був найкращим тренером Британії, тому що ніколи нікого не обманював. Я б зламав ноги власній дружині, якби грав проти неї, але я ніколи не обманював її, - говорив Шенклі.

Тренування, які Шенклі вважав життєво необхідними, принесли свої плоди вже в другому сезоні "Ліверпуля" у вищій лізі. У сезоні 1963-1964 головним суперником "червоних" був "Манчестер Юнайтед", який нарешті оговтався від мюнхенської авіакатастрофи в 1958-му. Після перемоги з рахунком 3:0 над командою Басбі на "Енфілді" команді Шенклі достатньо було набрати лише 2 очки в останніх трьох іграх для оформлення чемпіонства. У ці роки була в розпалі всесвітня бітломанія, тому в наступному матчі після нищівної перемоги над суперником з рахунком - 5:0 і завоювання першого титулу за останні 17 років фанатський сектор "Енфілду" затягнув знамениту пісню "She Loves You".

Після успіху в 1964-му фанати "Ліверпуля" також відзначили і першу перемогу команди в Кубку Англії, де був переможений "Лідс" з рахунком 2:1. 1965 рік приніс "Ліверпулю" нову, повністю червону форму, а Шенклі його перший досвід на міжнародній арені, де він зупинився в одному кроці від фіналу Кубка чемпіонів, за сумою двох матчів поступившись "Інтеру" у півфіналі. Жахливе суддівство залишило Шенклі в спустошеному стані, в той час як його підозри про договірні матчі стали зростати.

Після матчу Шенклі заявив: "Інтер" переміг нас з рахунком 3:0, але навіть їх гравці не в захваті від такої перемоги, ми вважаємо, що два з трьох їх голів були забиті не за правилами". Незважаючи на розчарування, "Ліверпуль" під керівництвом Шенклі домігся перемоги в чемпіонаті 1965-1966, а збірна Англії перемогла на чемпіонаті світу, у складі якої грали три гравці "Ліверпуля" (Каллаган, Хант і Бірн).

Наступний успіх прийшов до Шенклі в 70-х, коли йому вдалося зібрати одну із найбільших команд за всю історію "Ліверпуля". Підписання Емліна Г'юза на прізвисько "Несамовитий Кінь", та подальші підписання Хайвея, Холла і Тошака. Склад "Ліверпуля" став ще більш варіативним і Шенклі вірив, що в мерсисайді існує лише дві команди: "Ліверпуль та дубль Ліверпуля". Уколи в бік "Евертона" виправдали себе коли в 1971 році в півфіналі Кубка Англії команда перемогла свого заклятого ворога з рахунком 2:1.

- Коли мені нема чим зайнятися - я дивлюся вниз таблиці, щоб дізнатися де "Евертон", – жартував Біл.

Наступні роки Шенклі в "Ліверпулі" були повні перемог. Чемпіонський титул був повернутий 1973-го разом з першим успіхом на міжнародній арені, а саме, перемогою в Кубку УЄФА. Майже телепатичне взаєморозуміння між Тошаком і Кевіном Кіганом зіграло ключову роль у перемозі над менхенгладбахською "Борусією" у фіналі - 3:2. Сезон 1973-1974 приніс Шенклі його останній великий трофей - Кубок Англії. У фіналі на "Вемблі" був знищений "Ньюкасл Юнайтед - 3:0.

"Велика частина успіху у футболі вкладена у твоєму розумі. Ти повинен вірити в те, що ти кращий, а потім переконатися в цьому. Весь час, який я провів в "Ліверпулі" ми говорили, що у нас дві найкращі команди в Мерсисайді - Ліверпуль і дубль Ліверпуля".

12 липня 1974 року Шенклі шокував футбольну громадськість, оголосивши про свій вихід на пенсію після 15 років проведених у "Ліверпулі". Цей день залишається одним з найбільш шокуючих моментів за всю історію англійського футболу. Втома, яку відчув Шенклі після 15-ти років, відданих цьому клубу, а також його відданість своїй дружині, яка просила його про відставку, остаточно переконали його в тому, що настав час піти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ліверпуль" отримав найкращого тренера у своїй історії

×