Мешканка села Мачухи під Полтавою Варвара Самофін вела щоденник зі спогадами часів Голодомору 32-33-го років. В селі тоді вимерло дві третини жителів. У щоденнику жінка навела перелік деяких загиблих та цілих сімей. Розповіла про випадки людоїдства, крадіжки та покарання за збереження продуктів.
Варвара Самофін померла 2006 року. В часи Голодомору їй було вісім років. Записи почала робити в 2000-х роках. Принесла їх в сільраду. В жінки не залишилося рідні. В щоденнику наводить відомості із краю села, який місцеві називали Горянка.
"На наш участок в часи Голодомору звозили напівживих та мертвих людей. Тут був старий засипаний колодязь, який і став місцем поховань, - пише жінка. - Для цього було виділено двох дідів - діда Келика і діда Шапрана, які їздили з грабаркою і витягали з хат померлих і таких, які скоро помруть. Ці діди підбирали, звозили їх в яму, трохи присипали землею і знову їхали. Їм давали за голову 1 кг пшениці або ж пообідать на молочарні. На Горянці був ліс, луг, поле. На весні 33-го голод був такої сили, що люди в житі і вмирали".
"Були і випадки людоїдства. Біля лісу жила сім'я Мирошниченків. Які тут же ловили дітей і їли, - вказано в щоденнику. - З'їли дівчинку Ткаченка. Батьки прийшли шукати і знайшли вже в печі".
4 
1
Коментарі
1