Колядки треба співати для кожного члена родини окремо. Для цього в одному домі затримуються по 20-25 хвилин. Спочатку питають показового дозволу. Після згоди співають для господаря, його дружини, дітей і людей похилого віку. Про це кореспонденту розповіла дослідниця з "Етномайстерні "Коло" Юлія Васюк.
"Колядування – ціла культура замовляння, а не тільки "дайте дядьку п'ятака". Ми намагаємося її відновити. До кого приходимо колядувати, то першому співаємо чоловіку: "Пане-пане господарю, пустіть нас до хати, хочем тобі господарю, заколядувати". Потім "Пане господарю, Ваша жона як квітка у вінку" – для жінки. Далі для діточок – "У цьому двору як у вінку діточку як квіточки". Колись якщо хлопець чи дівчина підросли і були на виданні їм бажали зіграти весілля, дівчині - "Гарна в батька дитина, по двору ходить, ключики носить". На селі ж колись казали, не бери тієї дівки, бо вона не годна ні шити, ні прясти, ні гарної пісні скласти. Хлопцю колядували - "Ой, на лужку Василько коника пасе. Коника пасе на дудку грає. Прийшла матінка його. Ой, сину-сину хто коня купив, хто дудку купив, хто пісень навчив? Ой любило мене три паняночки, перша коня купила, друга – дудку купила, третя співать навчила." Співати такі колядки – не просто забава. Люди вірили у молитовну силу пісень. Для старших співали "А я колядую ковбаску чую, дістаньте бабо пирога з печі, як не дасте пирога, візьму бика за рога", - пояснює етнограф.
У деяких селах колядують вже 6 січня після святої вечері. В інших – з 12 години 7 січня. Обов'язків атрибут - Різдвяна зірка - шести-, восьми- або дванадцяти конечною. Найчастіше роблять "подільську ружу" – з вісьмома променями. Це ще дохристиянський символ, який вишивали на сорочках. На кожній вулиці був свій гурт, який обходив усі хати. Чим більший гурт колядників – тим краще, він ніс більшу енергетику. В колективі були ангелик і чорт. Це християнські персонажі, які є наступниками Коляди і Мари. Уособлювали добро і зло.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 5 найпопулярніших різдвяних колядок
"Господар хотів закликати до себе у двір якомога більше колядників. Якщо виходив проводжати когось із хати і бачив гурт який ішов по вулиці, то запрошував до себе. Колядники не відмовляли. За це їм намагалися добре віддячити і давали все найкраще. Сприймали представниками добрих сил", - каже Васюк.
Дослідниця знайшла стародавні колядки. Вони мають приспів "Ой, дай боже" – похідний від "Ой, Дажбоже".
"Таких збереглося дуже мало, їх змінювали цей рефрен на прославлення Христа і Марії. Записали їх в Оратівському, Чечельницькому і Піщанському районах. Оспівують природу, архаїчні теми зірок, місяця, сонця, мають побажання на майбутній врожай. Буде врожай – буде все інше. З кожним роком їх співають менше. Тому ми намагаємось їх зберегти і на Різдво ходимо містом і співаємо. Показуємо, що колядки це не прославлення нового року. Раніше колядували навесні тому в давніх колядках простежується пташиний елемент, природа – "Ой, лужку-лужку зелена трава". Ще поширений елемент ключів – символи початку нового року і пробудження природи у подільських колядках. Наприклад, "Ой, гарна-гарня дядькова жона, по двору ходить ключики носить", "Ходила Ганночка та по дворочку, а в правій ручечці ключики бринять", "Пташечки прилітали ключики принесли землю відімкнули", - наводить приклади дослідниця.
Колядували і по містах, і по селах. Ходили всі крім людей похилого віку.
3 
1
Коментарі