100 років музею, в якому репресовано п'ять директорів

100 років тому, у 1918 році, відкрився Вінницький обласний краєзнавчий музей. В ті часи він спочатку був як історико-побутовий музей.

Вінницька міська управа запропонувала під музей одну кімнату в Мурах, де вже на кінець 1917 р. було зібрано понад 3 тис. предметів. Колекцію поповнили добровільно передані фонди культурно-історичного відділу музею Подільської губернії при Подільському губернському земському зібранні, старі справи архіву губернської управи, етнографічний комплекс.

На початку 1918 р. більшовики виселили музей з Мурів, внаслідок чого колекція перейшла на збереження до приватних збірок.

14 травня 1918 р. Вінницька міська дума ухвалила рішення про передачу частини будівлі Мурів для розміщення експозиції Товариства.

Першу експозицію було відкрито в травні 1919 р. на квартирі художника В.Ф.Коренєва.

 

З грудня 1921 р. музей містився в будинку Топчевського (нині музична школа № 1 на вул. Г. Артинова, 21). Основою колекції музею стали зібрання Вінницького повітового земства, Подільського товариства сільського господарства, приватні збірки членів Подільського товариства охорони історичних пам'яток.

У 1921 р. в музеї побувало 6 506 чол., у 1926 р. кількість відвідувачів збільшилась у два з половиною рази (близько 16 тис. чол.).

У 1929 р. переїхав в одне із приміщень Мурів, де й знаходиться до сьогодні.

Перед Другої Світової було репресовано п'ять директорів та 17 працівників закладу.

У роки німецької окупації, музей хоч і залишився у місті, але у 1944 році вивезли із собою понад 6000 предметів (кераміка, вишивка, килими, археологічні знахідки).

Сьогодні у 16 експозиційних та трьох виставкових залах представлено відвідувачам 113 тисяч експонатів. Загальна площа музею – понад 2000 квадратних метрів.

 

Наприкінці 2010 року в залі археології провалилася підлога й відкрився вхід до старих льохів. Висота підземелля — близько 3 метрів. Це не рахуючи 1,5-метрового шару землі. Видно переходи до інших приміщень, але ніші замуровані.

"Висота підземелля близько 3 метрів. Але там землі ще метра 1,5 треба знімати. До підземелля нікого не пускають. Спеціалісти мають визначити, наскільки там безпечно. Біля деяких стін видніються краї вузьких отворів. Але що це — сказати важко. Збереглася верхня частина колони з цегли. Видно переходи до інших кімнат, але ніші замуровані. Один із виходів веде на вулицю Поліни Осіпенко, а другий — у наш господарський двір", - каже директор установи Катерина Висоцька.

Будівля розташована у частині міста, під якою проходять давні катакомби — підземні комунікації, збудовані ченцями-капуцинами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У перших трамваях безкоштовно їздили лише поліцейські

×